Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Галич

Сторінка 8 з 10
німецько-фашистських загарбників. У боях за місто загинули сибіряк підполковник П. О. Алексєєв, воїн із Грузії Д. М. Таташвілі. За визволення міста нагороджені воїни 147-ї стрілецької дивізії сержант Гаврилюк, єфрейтор Єхтібар'ян, рядовий Андрєєв та ін. Командири підрозділів цієї дивізії, нині полковник запасу А. К. Айрапетян і майор О. П. Павлов - почесні громадяни Галича.

Багато жителів міста влилося до загонів Червоної Армії, 108 з них відзначені урядовими нагородами.
3 перших днів після визволення трудящі Галича почали відбудовувати місто. Водночас багато робилося й для допомоги фронту: збирали теплий одяг для воїнівфронтовиків, ремонтували залізниці, шосейні й грунтові шляхи, будували аеродром.
Постачали госпіталям продукти харчування, доглядали поранених. Очолювані комуністами, за активною участю комсомолу (організація створена на початку 1945 року), профспілок трудящі відбудували місто до першої річниці визволення. На той час працювали майже всі промислові підприємства. План випуску промислової продукції було виконано на 100 проц. Дала струм електростанція, працювали маслозавод, промкомбінат, млини, лазня. Відкрилися кінотеатр і бібліотека. В середній школі навчалося понад 400 учнів. У вечірній школі сіли іза парти понад 90 робітників і службовців. 130 дітей-сиріт прийняв дитячий будинок. Почала працювати лікарня, поліклініка, дитяча й жіноча консультації. На спорудження житлових будинків інвалідам Великої Вітчизняної війни міськрада визначила 660 тис. карбованців.
Окупанти завдали великої шкоди й сільському господарству. Багато доклали зусиль хлібороби, щоб відродити сільське господарство. Вже у 1947 році були відновлені посівні площі основних сільськогосподарських культур, на 80 проц. від довоєнного рівня зросло продуктивне тваринництво. Посильну допомогу господарствам подавала щойно відбудована МТС. Ініціативна група земельної громади розгорнула підготовчу роботу до створення сільгоспартілі. Шістдесятирічний селянин-бідняк І. М. Шумилович, подаючи заяву про вступ до колгоспу, так висловив свій погляд на дійсність: «Слово пан я розумію по-своєму: я тепер став паном життя, а всі трудящі - мої товариші». 12 листопада 1949 року була створена артіль «Перемога», яка нині носить ім'я В. Чкалова.
Соціалістичним перетворенням Галича перешкоджали націоналістичні банди. Жертвою їх рук стали голова райвиконкому І. Т. Павлюченко, дорожній майстер, активіст М. П. Дембовський, дружина листоноші С. М. Глушко та багато інших. Однієї зимової ночі бандерівці закатували 22 чоловіка на хуторі Лози.
Та бандерівців не підтримувало місцеве населення. Більш того, трудящі Галича створювали бойові загони для знищення банд. У збройних сутичках з ворогами загинули бійці винищувальних загонів Я. М. Заклинський, М. М. Бойко та інші.
У післявоєнні роки в Галичі швидко розвивалася промисловість. Було побудовано овочесушильний завод, промкомбінат, харчокомбінат, реконструйовано сироварний завод. Стали працювати рембуддільниця, комбінати комунального й побутового обслуговування. На розвиток місцевої промисловості держава вклала понад З млн. крб. Провідною галуззю промисловості Галича стала харчова, на яку припадає 83 проц. всієї валової продукції міста. Продукція овочесушильного заводу йде здебільшого у північні райони СРСР, її надсилали екіпажам китобійних флотилій «Слава» і «Україна».
З 1954 року працює харчокомбінат, який постачає місту і навколишнім селам району хлібопродукти, безалкогольні напої, соки, засолені овочі. У 1960 році став до ладу комбікормовий цех комбінату. З 1966 року пущено реконструйовану пекарню. У 1961 році запрацював завод калібрування кукурудзи. Важливе місце
в економіці міста посів сироварний завод. Це високомеханізоване підприємство виробляє масло, сир, цільномолочну продукцію. Його вироби відомі далеко за межами району й області. Сир вищого гатунку експортується до Німецької Демократичної Республіки. На заводі виросло багато майстрів своєї справи. З 1959 року почесне звання колективу комуністичної праці здобув сироварний цех, де бригадиром працювала В. С. Лукичова, нині директор заводу, бригада технічного цеху, яку


Сучасна карта - Галич