Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Верховина

Сторінка 3 з 7
Під час першої світової війни в околицях Жабйого точилися бої між австроугорськими і російськими військами. Місцевих жителів насильно мобілізовували до війська. Однак значна частина молодих чоловіків не підкорилася австрійським властям, не пішла в армію і всю війну переховувалась у лісах та горах.
Трудящі гуцули виступали проти війни, вимагали миру, демократичних перетворень. Чутки про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції в Росії і на Україні дійшли й до Гуцульщини. Місцеві селяни вимагали від уряду ЗУНР передати трудящим поміщицькі землі. Жаб'ївський селянин П. Шекеряк, виступаючи 17 лютого 1919 року на вічі в Косові, закликав передати землі графа Скарбека народові.
За соціальне й національне визволення, за возз'єднання з Радянською Україною боролися західноукраїнські трудящі й після окупації Галичини панською Польщею.
У квітні 1920 року відбулося селянське повстання в Косівському повіті. Воно почалося виступом селян Жабйого, яких підтримали жителі сіл Зеленої, Голів та ін. Як повідомляли пізніше слідчі органи, «заворушення це було завчасно підготовлене і не мало характеру голодного заворушення». Учасник повстання М.М. Недоходюк із Жабйого згадує «товариша зі Сходу» (прізвища не пам'ятає), який ще взимку 1919 року неодноразово збирав селян, читав їм радянську газету «Правда», розповідав про вірного захисника інтересів робітників і селян, великого вождя пролетаріату Володимира Ілліча Леніна.
1920 року в Жабйому у П. Зуб'юка, а згодом в О. Шекеряка дійсно мешкав «більшовицький агітатор». 9 квітня в будинку Л. Сливчука він провів збори, на яких було близько 40 чоловік. Обговорювалось питання про вигнання з села польських окупантів. В переддень повстання на горі Плаїку під Жаб'їм отаборилися близько 600 чоловік. 17 квітня загін з 100 чоловік, озброєних гвинтівками, ручними
гранатами й сокирами, зробив спробу захопити жаб'ївську жандармерію. В ніч з 16 на 17 квітня в Жабйому мали об'єднатися два загони повстанців сіл Зеленої і Голів. Але цей план не здійснився, бо польським властям вдалося довідатися про це. Виступ селян був масовим, проходив під більшовицькими лозунгами. В донесенні жандармський офіцер з карної експедиції зазначив, що «це заворушення мало виключно більшовицький характер» і що йому «сприяло все населення, крім окремих багачів, яким особисто цей більшовицький рух міг загрожувати». Повстання тривало до 29 квітня, проте, на думку косівського старости, для його повної ліквідації потрібно було ще 14 днів. Польсько-шляхетські власті придушили виступ селян. Учасник повстання М. Горбовий розповідав (журн. «Жовтень», 1956, № 12), що карні загони 49-го полку стріляли в кожну хату, де світилося світло, били до крові, все грабували й знищували.
Рятуючись від розправи, жителі Жабйого і навколишніх сіл тікали в гори, за кордон, ховалися в лісах. Але боротьби не припиняли. Під час підготовки до виборів у польський сенат і сейм (1922 рік) жителі Жабйого збиралися групами й відверто заявляли, що не будуть брати участі у виборах. Це дуже налякало місцеві власті. Повітовий староста Сєкірський у донесенні Станіславському воєводству писав про «кончу потребу зміцнити пости Косівського повіту 10-15 солдатами», а в Жаб'є просив надіслати «хоч би 20, які могли б забезпечити належний спокій і належно висліджувати джерела агітації й агітаторів». Проте більшість жителів села не взяла участі у виборах: з 314 виборців голосувало лише 59.
Розлючені жандарми вчинили жорстоку розправу над революційно настроєними селянами Жабйого.
Поліцейсько-жандармський терор тривав і в наступні роки. Як повідомляла 27 червня 1926 року газета «Діло», в червні поліцаї вбили у Жабйому молодого селянина І. Керонюка, а ще кількох селян заарештували і тяжко побили. Ці події відбилися в гуцульських піснях. Оспівуючи свою гірку долю, народ, проте, висловлював віру в краще майбутнє, у близьке возз'єднання з Радянською Україною:
Україно, люба ненько, що тобі здається - Сидить ворог в твоїй хаті, ще й з тебе сміється. Хай сміється, хай радіє, довго вже не буде - Наша славна Україна возз'єднана буде.
У Жабйому майже не було освітніх закладів. У школі навчали лише польською мовою. З 1890 по 1930 рік відкрито тільки одну рільничу школу.


Сучасна карта - Верховина