Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Болехів

Сторінка 6 з 8
фашистів робітники деревообробного заводу закопали в землю та зберегли верстати, різні деталі і повернули їх підприємству зразу після визволення міста. Лише В. М. Лопачук, нині робітник лісокомбінату, заховав від гітлерівців 31 механічну пилу.
6 серпня 1944 року підрозділи військ 4-го Українського фронту визволили Болехів від фашистів. У боях за переправу через річку Свічу відзначився 835-й стрілецький полк під командуванням Героя Радянського Союзу підполковника В. П. Левченка. Незважаючи на дуже складні умови бою, полк першим форсував річку і забезпечив переправу іншим частинам. Серед тих, хто визволяв рідне місто, були його нинішні жителі І. Г. Ковальчук, Т. Д. Лукін, подружжя Лендів, а також почесний громадянин Болехова полковник у відставці А. К. Айрапетян, якому присвоєно це звання в день 25-річного ювілею визволення міста від фашистів.
Близько 300 чоловік з Болехова брали участь у Великій Вітчизняній війні.
Чорні діла фашистів певний час після їх вигнання продовжували оунівські бандити, які намагалися перешкодити відновленню Радянської влади, тероризували населення. Від їх рук загинуло багато радянських та партійних активістів.
Керовані комуністами, трудящі налагоджували роботу підприємств та установ міста. Зростали партійні організації, особливо за рахунок місцевого населення. Одним з перших великих первинних осередків була партійна організація деревообробного комбінату. Протягом двох-трьох років почали працювати партійні організації шкір заводу, автобази, сільзаводу, меблевої фабрики і цегельного заводу. Зростання кількості партійних організацій і комуністів міста видноз таких даних. У 1945 році в місті було 5 парторганізацій і 42 комуністи, в 1950 - відповідно 13 і 123, а 1955-17 і 160, в 1960 - 19 і 2904.
Директорами заводів, електростанцій, млинів та інших промислових підприємств призначалися місцеві жителі.
Відбудовуючи зруйноване господарство, трудящі міста переборювали великі труднощі. Але завдяки самовідданій праці робітників уже в перші дні після визволення стали випускати продукцію цехи деревообробного Комбінату: лісопильний, бондарний, деревообробний. Підприємство мало всього декілька верстатів для різання клепки, циркулярну й маятникову пили та пилорами. Роботу переважно виконували вручну. 1944 року колектив ДОКу налічував близько 350 чоловік, в т. ч. 12 інженерно-технічних працівників, з яких лише один мав вищу освіту. Валова продукція за цей рік обчислювалась лише 20 тис. карбованців.
У цей важкий для підприємства час на постійну роботу до Болехова приїхав колишній командир 5-го батальйону Житомирської партизанської дивізії М. П. Гордєєв, який став директором деревообробного заводу. Але його життя обірвала бандитська куля.
В перші роки визволення створюється багато підприємств, які згодом укрупнюються або реорганізуються. Там, де раніше був нафтоперегінний завод, збудували лісотарний, де стояв млин на річці Млинівці, спорудили обозне підприємство. Поблизу вокзалу працювала деревообробна арііль. У процесі поступового об'єднання лісотарного заводу, ДОКу, ліспромкомбінату в 1959 році виникає лісокомбінат. На місці обозного заводу з 1952 року працює меблева фабрика, яка стала в 1967 році комбінатом.
Серед інших підприємств, що характеризували післявоєнний рівень промисловості, слід назвати такі, де виробляли шкіру, сіль, цеглу, черепицю. Вони також поступово налагоджували роботу; вирішувалась проблема кадрів, технічного оснащення. Наприклад, на шкірзаводі в цей час відчувалася нестача спеціалістів, бракувало відповідного обладнання. Досить сказати, що із 150 робітників та інженернотехнічних працівників лише троє мали середню спеціальну освіту, а в цехах було всього кілька застарілих машин. З часом виробництво зросло, і вже 1948 року завод випустив продукції на 50 тис. карбованців.
У такому ж становищі опинився і цегельний завод. В перші післявоєнні роки він виготовляв близько 800 тис. штук цегли і 1,5 тис. штук черепиці. Підприємство мало лише прес для формування цегли, кільцеву й напольну печі та сушильний сарай, всі роботи виконувалися вручну. За роки післявоєнних п'ятирічок завод розширився: побудували новий формувальний цех, локомобільну електростанцію, блок тунельних сушилок


Сучасна карта - Міжріччя