Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Косів

Сторінка 1 з 11
Косів - місто районного підпорядкування. Розташований на берегах Рибниці, за 100 км від обласного центру і за 12 км від залізничної станції ВижУ ниця Чернівецької області. Через місто проходить автомагістраль Коломия-Верховина. Населення - 7122 чоловіка.
Косів - центр району. Площа його - 920 кв. км, населення - 90,3 тис. чоловік, у т. ч. міського - 12,7 тис. У районі - 47 населених пунктів, підпорядкованих 1 міській, 2 селищним та 25 сільським Радам, 9 колгоспів і 2 радгоспи, 36,8 тис. га земельних угідь, у т. ч. 9,1 тис. га орної землі, 25,2 тис. га лук і пасовищ; 45,5 тис. га лісів, 9 промислових підприємств, 71 школа, 1 технікум народних художніх промислів, 57 клубів та будинків культури.
Розташований у мальовничому куточку Прикарпаття, Косів відомий в республіці як одне з найкращих міст Гуцульщини.
Археологічні знахідки, зокрема кам'яних сокир та бронзових виробів, свідчать про те, що територія сучасного міста була заселена за часів неоліту й міді.
Перші письмові відомості про Косів знаходимо в грамоті литовського князя Свидригайла від 1424 року. Цим документом князь дарував село з монастирем на річці Рибниці Снятинської волості Владу Драгосиновичу.
З XV ст. Косів перебував під владою Польщі. На початку XVI ст. село перейшло у власність Шумлянських.
У 1565 році поблизу села виростає місто, засновником якого був снятинський староста Панчинський. Спочатку це місто мало назву Риків, потім - Косів. Невдовзі тут поселилося 60 сімей, збудували замок. Село ж зберегло за собою назву Старий Косів.
Околиці Косова багаті буковими та сосновими лісами і пасовищами - полонинами. Землеробство, скотарство, полювання поєднувалося з домашніми промислами, які пізніше зросли до рівня ремесла. З давніх-давен розвивалися такі ремесла, як обробка дерева, вишивка, килимарство, кушнірство, мосяжництво, різьба по кості і дереву, гончарство. Частина мешканців мала сади і поля, займалася город-
Ництвом. Важливим заняттям косівчан була виварка солі. Ще в 1472 році тут була копальня солі і найбільша в цій місцевості солеварня. В XVII ст. копальня завалилась, і на її місці утворилось озеро. До 1630 року солеварня давала власникові Косова шляхтичу Язловецькому 200 злотих річного прибутку.
Важливим промислом косівчан було також ткацтво. Збереглася згадка про ткача Олексу Головчука, який у 40-х роках XVIII ст. ходив учитися ткати аж у Могилів-Подільський. Повернувшись додому, він майже 10 років працював на верстаті у різних ткачів Косова, Жабйого і Ясенова. Не витримавши експлуатації й поневірянь, пішов в опришки.
Населення Косівського маєіку сплачувало різні побори, брало участь в обороні замку, працювало на солеварні й виконувало ряд інших повинностей. Прибутки власників маєтку були високими, тому за право володіти Косовом між польськими феодалами точилася вперта боротьба, від чого терпіли насамперед трудящі міста і його околиць. У 1628 році Косів разом з іншими селами і солеварнями здано в оренду за 11 тис. злотих - дуже велику для того часу суму.
Здавши маєток в оренду, власник одержував прибутки, а орендар, намагаючись вилучити з маєтку якнайбільше доходів, змушував селян виконувати непередбачені договором роботи. Часто «після закінчення строку оренди,- писав польський буржуазний історик В. Лозинський,- все мало такий вигляд, як після набігу татар: будівлі знищені, селяни розорені, ліси спустошені, земля повністю виснажена».
Великої шкоди місту завдали турецько-татарські набіги, зокрема у 1621- 1624 роках.
Жорстока феодальна експлуатація, здирство лихварів, що обплутували боргами міську бідноту й селян, змушували багатьох з них утікати в гори, ставати опришками.
У 1648 році косівчани напали на маєтки місцевого шляхтича Шанявського, а також разом з селянами Рожнева та інших сіл - на шляхетські маєтки в Лючі й Дебеславцях. У 1674 році через військові постої багато розорених селян втекли з Косова в гори.


Сучасна карта - Косів