Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Косів

Сторінка 2 з 11
У липні 1698 року галицькі й закарпатські опришківсько-селянські загони захопили Косів, перебили панів і завдали багачам збитків на 120 тис. злотих. 1704 року на місто напав загін Пинти та Пискливого. В 1740 році у Косові побував Олекса Довбуш, а в травні 1749 року - загін В. Баюрака.
Польська шляхта перетворила Косів в опорний пункт для боротьби з опришками. Шляхті вдалося відтіснити опришків Івана Бойчука у гори, а спійманих косівчан І. Варцабу, О. Головчука і кількох їхніх товаришів стратити в Косові.
У другій половині XVIII ст. ще більше посилюється феодальна експлуатація населення. Чинші бралися не від двору чи землі, а залежно від майна, худоби, врожаю конопель, тютюну, фруктів, овочів. Крім цього, громада забезпечувала виконання таких повинностей, як псвози, сторожування, або сплату їх грішми.
В 1772 році Косів відійшов до Австрії. Як свідчать документи, рух опришків невпинно зростав і набув значних розмірів вже у перші роки загарбання Галичини Австрією. Лави опришків поповнювалися за рахунок селян, які втікали від поміщиків. Багато років у районі Косова й Кутів діяв загін Мирона Штолюка. Австрійські власті змушені були тримати в Косові пости безпеки.
Не стало краще трудящим і після реформи 1848 року. Селяни змушені були платити викупні платежі, до того ж, втратили пасовища. Міщани, як і раніше, платили великі податки.
Після реформи помітним став розвиток капіталістичних відносин. Посилились економічні зв'язки з іншими районами Галичини і навіть з закордонними країнами, інтенсивніше розвивалося ремесло, зокрема ткацтво. 1850 року в Косові заснували ткацьке товариство, яке не тільки виготовляло тканини, але й скуповувало народні вишивки та інші вироби. У 1891 році ткацьке товариство мало вже окреме приміщення, 20 верстатів. 15 челядників і учнів виробляли полотна, килими й фартушки.
Наприкінці XIX ст. в Косові виникло нафтове товариство, члени якого платили 1 тис. злотих вступних внесків. Проте запаси нафти, виявлені у Косові, були дуже малі і видобування її припинили, а товариство розпалося.
Водночас створювалися товариства кредитні, правові, культурні та ін. Товариство по експлуатації деревини, центральна контора якого містилась у Відні, по-хижацьки винищувало ліси Покуття і Буковини; нещадно експлуатувало робітників. Зібрані з робітників 80 тис. злотих, ніби для допомоги хворим, керівники товариства поділили між собою.
З 1863 року Косів стає повітовим містом, значним торговим центром. Домінуючими товарами на місцевому ринку були худоба, шкіра, килими, кераміка, вироби з дерева. Щороку 7 липня в Косові відбувався великий ярмарок, куди з'їжджалися купці з багатьох міст. Розвиток ремесла й торгівлі сприяв зростанню населення. В 1857 році в Косові жив 2271 чоловік, у 1889 - 2784, у 1900 році-3099 чоловік.
Посилюється соціальне розшарування міського населення і селян. Більшість землі, лісів і пасовищ належала поміщикам, куркулям та монастирям. Поміщик Яворський мав 30 га землі, монастирі - 184, куркулям належало 4837 га, лікареві Тарновському - 32 га орної землі і 60 га полонини. Він же був власником заснованого 1891 року в Косові курорту, де розважалася європейська буржуазія.
Втрачаючи свою землю, селяни поступово перетворювалися на батраків. Не знаходячи роботи у Косові, вони разом з безробітними міщанами виїжджали на заробітки в іцші міста, на лісорозробки, а також емігрували в країни Європи й Америки. З 1880 по 1910 рік Косівський повіт залишило 7346 чоловік.
Трудящі міста боролися за право на освіту. У 1792 році в Косові відкрили першу школу з німецькою та польською мовами навчання, у 1821 - тривіальну народну школу, де вчили дітей лише чшати, писати й рахувати. Школа містилася в старому дерев'яному будиночку, її відвідували також діти Москалівки, Монастириська й Города.
У 60-х роках XIX ст. школа стала трикласною, а з 80-х - шестикласною. Вона утримувалася повністю за рахунок населення. Проте більшість дітей лишалася поза навчанням. У 1870 році з 1029 дітей Косова і названих сіл училося лише 72. У 1884 році з 121 учня закінчили школу 39.
Оскільки й далі навчали польською і німецькою мовами, шкільна рада Косівської гміни 1868 року звернулася до вищої шкільної ради у Львові з клопотанням запровадити замість німецької мови українську, яка була б


Сучасна карта - Косів