Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Рожнятів - центр району, площа якого - 1,3 тис. кв. км, населення - 70 180 чоловік (у т. ч. міського-18,08 тис., сільського -52,1 тис. чоловік). У районі 49 населених пунктів, підпорядкованих 3 селищним та 22 сільським Радам; 9 колгоспів та 3 радгоспи, які мають 38,2 тис. га земельних угідь (з них 8,8 тис. га орної землі та 15,6 тис. га лук і пасовиськ). Лісові масиви займають 67,9 тис. га. У районі 9 промислових підприємств, 51 школа, 6 будинків культури, 36 клубів, 54 бібліотеки.
Рожнятів відомий з XII ст. Перше поселення виникло в долині річки Дуби як невеличка осада, яка називалася Старим селом. Ця назва збереглася за частиною селища і дотепер. Існують кілька переказів про виникнення назви селища. Одні вважають, що назва ця походить від прізвища Рожнятовський, інші - від слова «різня». Поселення будувалося в густих лісах, і працьовитим селянам доводилося докладати багато зусиль, щоб обробити клаптики землі. Але основним заняттям жителів було скотарство.
З кінця XIV ст. Рожнятів став власністю польської корони. Щоб тримати завойовані землі в покорі, на початку XV ст. в Рожнятові збудовано добре укріплений замок. Він мав бійниці для кругового обстрілу, 2 підземні ходи, був оточений глибоким ровом з водою. Замок значно реконструйований, зберігся до наших днів.
Польські королі віддавали землі разом з селами у власність великим магнатам. Протягом кількох століть Рожнятів переходив з рук у руки, доля ж його мешканців лишалася незмінною - вони стогнали в ярмі кріпосного права, жили в темряві та злиднях. Становище селян погіршувалося ще й тому, що магнати здавали свої маєтки частинами в оренду дрібній шляхті. Орендарі ж прагнули не тільки якомога більше накласти на селян повинностей, а й привласнити селянські землі. Свідченням цього є скарга мешканців Рожнятова на орендаря, що «їх власні грунти відняв і до двору приєднав».
Восени 1648 року, коли селянсько-козацьке військо на чолі з Богданом Хмельницьким вступило на територію Галичини, багато жителів Рожнятова влилося в загони Семена Височана. Важливим етапом цієї боротьби було оволодіння Рожнятівським замком. Рожнятівські повстанці разом з мешканцями навколишніх сіл та міщанами з Калуша, озброєні гарматами, рушницями, гаківницями, почали його штурм. Перелякані шляхтичі не встояли перед натиском повсталих, покинули замок з усім скарбом і підземним ходом вийшли до лісу Ватин. Але повстанці наздогнали їх біля с. Велдіжа (нині с. Шевченкове) і знищили.
Антифеодальна боротьба не припинялася і пізніше, змінювалися тільки її форми. Селяни нищили панське майно, часом вбивали шляхтичів. 1668 року галицький суд розглядав справу про вбивство шляхтича кріпаком з Рожнятова. На суді селянин зізнався, що він пана «вдарив по голові і з цього світу його згладив». Однією з форм протесту була втеча кріпаків. Щоб перешкодити цьому, поміщики домовлялися між собою про видачу втікачів. У 1694 році магнат Потоцький уклав спеціальний письмовий договір про це з власником Рожнятівського маєтку графом Скарбеком. Втікачі часто поповнювали загони опришків, які підтримували найтісніші зв'язки з селянами. Побратими в селах служили їм провідниками, надавали притулок, забезпечували харчами, переховували зброю, своєчасно повідомляли про небезпеку. Опришки мстили їх поневолювачам, роздавали селянам частину захопленого панського майна. Іван Баб'як із загону відважного ватажка Нестора подарував убогій жінці з Рожнятова 6 волів, яких він забрав у пана.
В кінці XVIII ст. в Рожнятові значного розвитку набуло ремесло. На ринку йшла жвава торгівля виробами шевців, кравців, кушнірів, бондарів. У 1782 році тут відкрито солеварню, на якій працювало 6 робітників.
За декретом від 14 листопада чі 785 року Рожнятів став містом. На цей час в ньому налічувалося 188 будинків, проживало 1008 чоловік.1811 року граф Скарбек відкрив у місті ткацьку майстерню, де на ручних ткацьких верстатах виробляли тканини із лляної і вовняної пряжі. 1838 року в Рожнятові було вже кілька підприємств -цегельня, водяний млин, ґуральня і броварня6, які належали Скарбеку. На цих підприємствах працювало від 10 до 50 робітників. Однак основним заняттям більшості жителів, як і раніше,
Рожнятів
Сторінка 1 з 6
Рожнятів - селище міського типу (з 1940 р.), центр селищної Ради. Розташований на річках Дубі та Чечві, за 63 км від обласного центру, за 7 км від залізничної станції Рожнятів. Через селище проходить автомагістраль. Населення - 3130 чоловік. Рожнятів відомий з XII ст. Перше поселення виникло в долині річки Дуби як невеличка осада, яка називалася Старим селом. Ця назва збереглася за частиною селища і дотепер. Існують кілька переказів про виникнення назви селища. Одні вважають, що назва ця походить від прізвища Рожнятовський, інші - від слова «різня». Поселення будувалося в густих лісах, і працьовитим селянам доводилося докладати багато зусиль, щоб обробити клаптики землі. Але основним заняттям жителів було скотарство.
З кінця XIV ст. Рожнятів став власністю польської корони. Щоб тримати завойовані землі в покорі, на початку XV ст. в Рожнятові збудовано добре укріплений замок. Він мав бійниці для кругового обстрілу, 2 підземні ходи, був оточений глибоким ровом з водою. Замок значно реконструйований, зберігся до наших днів.
Польські королі віддавали землі разом з селами у власність великим магнатам. Протягом кількох століть Рожнятів переходив з рук у руки, доля ж його мешканців лишалася незмінною - вони стогнали в ярмі кріпосного права, жили в темряві та злиднях. Становище селян погіршувалося ще й тому, що магнати здавали свої маєтки частинами в оренду дрібній шляхті. Орендарі ж прагнули не тільки якомога більше накласти на селян повинностей, а й привласнити селянські землі. Свідченням цього є скарга мешканців Рожнятова на орендаря, що «їх власні грунти відняв і до двору приєднав».
Восени 1648 року, коли селянсько-козацьке військо на чолі з Богданом Хмельницьким вступило на територію Галичини, багато жителів Рожнятова влилося в загони Семена Височана. Важливим етапом цієї боротьби було оволодіння Рожнятівським замком. Рожнятівські повстанці разом з мешканцями навколишніх сіл та міщанами з Калуша, озброєні гарматами, рушницями, гаківницями, почали його штурм. Перелякані шляхтичі не встояли перед натиском повсталих, покинули замок з усім скарбом і підземним ходом вийшли до лісу Ватин. Але повстанці наздогнали їх біля с. Велдіжа (нині с. Шевченкове) і знищили.
Антифеодальна боротьба не припинялася і пізніше, змінювалися тільки її форми. Селяни нищили панське майно, часом вбивали шляхтичів. 1668 року галицький суд розглядав справу про вбивство шляхтича кріпаком з Рожнятова. На суді селянин зізнався, що він пана «вдарив по голові і з цього світу його згладив». Однією з форм протесту була втеча кріпаків. Щоб перешкодити цьому, поміщики домовлялися між собою про видачу втікачів. У 1694 році магнат Потоцький уклав спеціальний письмовий договір про це з власником Рожнятівського маєтку графом Скарбеком. Втікачі часто поповнювали загони опришків, які підтримували найтісніші зв'язки з селянами. Побратими в селах служили їм провідниками, надавали притулок, забезпечували харчами, переховували зброю, своєчасно повідомляли про небезпеку. Опришки мстили їх поневолювачам, роздавали селянам частину захопленого панського майна. Іван Баб'як із загону відважного ватажка Нестора подарував убогій жінці з Рожнятова 6 волів, яких він забрав у пана.
В кінці XVIII ст. в Рожнятові значного розвитку набуло ремесло. На ринку йшла жвава торгівля виробами шевців, кравців, кушнірів, бондарів. У 1782 році тут відкрито солеварню, на якій працювало 6 робітників.
За декретом від 14 листопада чі 785 року Рожнятів став містом. На цей час в ньому налічувалося 188 будинків, проживало 1008 чоловік.1811 року граф Скарбек відкрив у місті ткацьку майстерню, де на ручних ткацьких верстатах виробляли тканини із лляної і вовняної пряжі. 1838 року в Рожнятові було вже кілька підприємств -цегельня, водяний млин, ґуральня і броварня6, які належали Скарбеку. На цих підприємствах працювало від 10 до 50 робітників. Однак основним заняттям більшості жителів, як і раніше,