Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Ділятин

Сторінка 1 з 7
Ділятин - селище міського типу, центр селищної Ради, розташоване біля підніжжя Карпат, за 12 км від районного центру. Через селище протікає річка Прут. Ділятин - залізнична станція, звідси йдуть лінії на Коломию, Івано-Франківськ, Ужгород. З цими містами селище сполучене також автомобільними магістралями. Населення - 8044 чоловіка.
На території Ділятина знайдено крем'яні знаряддя праці доби пізнього палеоліту, неоліту та ранньої бронзи.
Перша письмова згадка про Ділятин належить до 1578 року. В податкових реєстрах за той рік йдеться про ділятинських жителів Хотимирського, Блюдницького, Турецького, які мали комірників і сплачували податок. Серед поселенців називалося й прізвище шляхтичів Стецька та Костки Ділятинських. Ділятинці займалися сільським господарством. Вони обробляли невеличкі земельні ділянки, розводили овець. Врожайність була низькою через значну кількість опадів і надмірну вологість грунту. Населення Ділятина постійно голодувало.
Багаті карпатські лісові масиви, поклади солі сприяли утворенню в селищі перших промислів. Уже у XVI ст. ділятинці видобували сіль, валяли сукно, виготовляли рушники, а також гуцульські покривала-ліжники з овечої вовни. Промислові вироби гуцули на ярмарках обмінювали на сільськогосподарські продукти та інші товари.
Природні ресурси й дешева людська праця приваблювали сюди заповзятливих шляхтичів, і Ділятин не раз ставав ареною боротьби між ними. В 1642 році за селище розпочалася справжня війна між братами Еверестом та Теодором Белзицькими. Ця міжусобиця тривала п'ять років і закінчилася перемогою Теодора Белзицького.
Польські й українські пани прибирали до своїх рук ділятинські промисли, привласнювали кращі ділянки землі й лісів. З письмових джерел можна дізнатися, що вже у першій половині XVII ст. родина Белзицьких володіла солеварнею в Ділятині. Селяни зазнавали великих злиднів. Пани жорстоко визискували їх, примушували виконувати повинності, відробляти шарварки, панщину, яка тривала п'ять днів на тиждень.
Одночасно з посиленням експлуатації зростало прагнення трудящих до соціального й національного визволення. Про це свідчить участь жителів Ділятина у визвольній війні 1648-1654 рр. Чимало з них вступило до селянсько-козацьких загонів. Разом з селянами Добротова й Ланчина вони штурмували шляхетський замок у Заболотові, де переховувалася шляхта. Восени 1648 року ділятинська бід
нота разом з селянами інших сіл брала участь у нападах на двори заможних міщан. Ділятинці поповнювали загони опришків. У другій половині XVII ст. тут діяв опришківський загін на чолі з Нестором. Загін складався з мешканців різних сіл» серед них був і Дудко з Ділятина. Селяни всіляко допомагали опришкам, забезпечували їх зброєю, одягом, харчами, разом з ними боролися проти шляхти. В 30-х роках XVIII ст. у Ділятинському старостві діяв опришок Петро Сабат. Шляхті вдалося спіймати і кинути Сабата до станіславської в'язниці, однак він утік звідти і продовжував боротьбу. Відомий своїми виступами проти шляхти виходець з Ділятина ватажок Григорій Дранка.
Ненависть трудящих до експлуататорів та іноземних поневолювачів ще більше зросла в роки панування австрійської монархії, коли посилився класовий гніт та розкрадання природних багатств Прикарпаття. 1783 року у Ділятині побудували солеварню, орендарем її став граф Цетнер. Доходи від видобутку солі, яку вивозили до Австрії, збагачували власників солеварні, робітники ж за важку працю одержували мізерну заробітну плату.
У XVIII - першій половині XIX ст. продовжувалася хижацька експлуатація трудових і природних ресурсів Ділятина та його околиць. Майже весь доход від солеварні й продажу деревини поповнював прибутки іноземних загарбників і заможної місцевої верхівки. Скасування панщини в 1848 році мало поліпшила становище селян. І надалі тут природними багатствами володіли переважно заможні шляхтичі, куркулі й духовенство. В XIX ст. у Ділятині існували великі державні й приватні маєтки - осередки жорстокої експлуатації місцевого населення. В одного тільки поміщика тоді було понад 270 моргів лук, більш як 9 тис. моргів лісу, понад 1900 моргів пасовищ та інших угідь. А тим часом усім селянським господарствам належало лише 6 моргів орної землі, понад 2700 моргів лук, 1314 моргів пасовищ та інших


Сучасна карта - Ділятин