Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Пуків

Сторінка 1 з 5
Пуків - село, центр сільської Ради. Розташований за 7 км від Рогатина та за 1,5 км від залізничної станції Пуків. Через село проходить автотраса Рогатин - Бережани. Населення - 1448 чоловік. Сільській Раді підпорядковані села Гоноратівка і Чесники.
Пуків - давнє поселення на Прикарпатті. Перша письмова згадка про нього належить до 1448 року. Село тоді входило до Рогатинського, а пізніше до Галицького повіту Руського воєводства.
Місцеві феодали безупинно вели міжусобну боротьбу за право володіння пуківським і чесницьким фільварками та селянами, які були за ними закріплені. В середині XV ст. на селі налічувалося 10 дворищ, які об'єднували по кілька сімей.
У XVI-XVIII ст. ст. посилюється кріпацтво, феодали обмежують селян у користуванні земельними наділами. Якщо у XV-XVI ст. ст. серед селян Пукова переважали назви «ланові», «півланові», тобто такі, які володіли ланом або півланом землі, то вже у XVII ст. більше зустрічаються «четвертинники», «півчетвертинники» і навіть «восьминники», тобто селяни, які володіли 1/16 наділу.
На той час селяни Пукова хоч і користувалися правом виходу з общини, але воно було дуже обмеженим. Вихід дозволявся поміщиком тільки в святкові дні, на очах всього села. Селяни, які дотримувалися руського права, могли перейти тільки в общину, яка жила за таким же правом. Пізніше й воно було скасоване. Панщина зросла до 6 днів на тиждень.
Шляхта не раз грабувала село. Власник Пукова шляхтич Сільницький, який заборгував 23 тис. злотих Одровському, передав останньому за борг на три роки село. Після трирічного грабунку більшість селян розорилася.
Таке становище призводило до загострення класової боротьби. Антифеодальні виступи особливо посилилися під час визвольної війни українського народу 1648-1654 рр. Жителі Пукова разом з селянами інших сіл (Бабинців, Серників Середніх, Юнашкова, Обельниць) виступали проти польської шляхти.
Обезземелення продовжувалося і у XVIII ст. Напередодні реформи 1848 року в селі 2/3 всіх земель і лісів були у володінні поміщика. Третина ж селян залишилася безземельною або малоземельною, а тим часом багатії володіли наділами землі понад 30 гектарів.
Польська шляхта вдавалася до примусового ополячення українців. Поміщик примушував жителів Пукова змінювати українські імена на польські і дотримуватись лише польських обрядів. Не дуже змінилося становище селян Пукова і після реформи 1848 року. Хоч панщину було ліквідовано, та пани не поспішали звільняти кріпаків і впроваджувати у життя реформу. Тільки 1854 року селяни Пукова поставили хрестики - підписали виплату викупних сум за скасування «опікунських повинностей» землевласників. Ці обов'язки практично не відрізнялися від феодальних повинностей, хоч реформа і відкривала на селі шлях для розвитку капіталістичних відносин.
Наприкінці XIX ст. в Пукові вже мешкало 1360 жителів.
Розвиток капіталізму певною мірою сприяв поширенню освіти. 1851 року в Пукові відкривається церковнопарафіяльна школа. Однак вона не завжди працювала: тут часто не було вчителя. На початку XX ст. у селі створюються культурно-освітні організації.
Під впливом першої російської буржуазно-демократичної революції, про яку дізнались і жителі Пукова, біднота взяла участь у сільськогосподарських страйках. Селяни вимагали від поміщика підвищення заробітної плати, кращих умов праці. Для попередження нових революційних виступів в села повіту було надіслано каральні загони.
Перша світова війна принесла нові страждання. Вже до кінця 1914 року з села насильно було мобілізовано до австро-угорської армії 180 чоловік, реквізовано 70 пар коней, багато іншої худоби та продовольства.
Відомості про пролетарську революцію в Росії швидко проникали в Східну Галичину, породжували надії на визволення від соціального й національного гніту. Коли влітку 1920 року частини 8-ї дивізії українського Червоного козацтва визволили Рогатин, Пуків і Чесники, трудящі їх радо зустріли. Вони допомогли організувати в селі Чесниках госпіталь для поранених червоноармійців, постачали пораненим молоко, фрукти та іншу їжу.
До тимчасового революційного комітету, створеного в селі Чесниках, увійшли і селяни-бідняки Пукова. Комітет зразу ж приступив до розподілу


Сучасна карта - Пуків