Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Пуків

Сторінка 2 з 5
серед бідних селян Пукова і Чесників поміщицької землі, худоби і реманенту, організував допомогу Червоній Армії продуктами, одягом.
Після жорстокого бою 9-10 вересня червоні бійці відступили. Тоді ж лави Червоної Армії поповнили бідняки Пукова й Чесників - М. О. Костюк, С. І. Лахолюк, П. Р. Маланчук, М. О. Макогін та інші.
З боротьбою за встановлення Радянської влади в Галичині пов'язано ім'я революціонера-борця, жителя Пукова П. М. Шеремети. Народився він 29 січня 1897 року в сім'ї селянина-середняка, родина якого складалася з 10 чоловік. У гімназії П. Шеремета познайомився з марксизмом. Навесні 1920 року частина солдатів Української галицької армії ЗУНР, до якої був насильно мобілізований і Шеремета, перейшла на бік Червоної Армії. П. Шеремету призначили командиром однієї з частин Галицького червоного полку. Червоні стрільці брали участь у боях за Радянську владу. Після закінчення громадянської війни П. Шеремета з своїми близькими товаришами І. Г. Цепком, С. О. Мельничуком та іншими нелегально повертається до Західної України й організовує партизанську боротьбу проти польських окупантів.
Відгомін подвигу Шеремети та його товаришів знайшов широке відображення в літературі. Український радянський письменник Мирослав Ірчан написав статтю «Червоне повстання дванадцятки» і п'єсу «Дванадцять», письменник В. І. Атаманюк - оповідання «Думи про Степана Мельничука».
Селяни Пукова і всі трудящі Прикарпаття свято шанують пам'ять свого земляка-героя. Його іменем названо колгосп у Пукові, вулиці в містах Івано-Франківську й Чорткові.
Трудящим Пукова довелося пережити ще 20 років польської окупації. Жити ставало все важче. Зростало класове розшарування. У 1938 році земля, якої у Пукові нараховувалось 1260 га, розподілялась так: 287 господарствам належало близько 600 га і майже стільки землі (530 га) мали 51 господарство куркулів, 65 га належало церкві й попу. Понад 50 бідняцьких господарств були безкінні. Врожаї
на бідняцьких нивах не перевищували 5-7 цнт на гектар. Страх позбутися останнього клаптика землі посилював ворожнечу серед селян. Ще й досі пам'ятають у Пукові, як селянин Ф. І. Крупка тягався по судах з чоловіком своєї сестри В. С. Росоловським-Веселовським за землю. Вони пройшли всі судові інстанції аж до Варшави включно. Однак рішення суду ще більше загострило ворожнечу між ними. Багато років судилися сусіди Ф. І. Кулик та Ф. М. Сеник, щоб визначити, кому має належати груша, яка росла на межі.
Бідняки часто не мали змоги сплачувати податки. Щоб сплатити 50-70 злотих, селянин мусив продати майже весь річний урожай пшениці. Окупаційні власті всіляко намагалися зтягти з селян гроші й жорстоко карали їх за найменший непослух чи опір. Восени 1930 року з села Пуків і Чесників прибуло 150 чоловік кінної поліції карального загону для проведення т. зв. пацифікації. Карателі цілий тиждень бешкетували: знищували сільськогосподарський реманент, хліб, сади, калічили худобу, били людей, ґвалтували жінок. Від тяжких побоїв помер житель села Чесників С. С. Луцишин.
У 1924 році в Чесниках виник осередок КПЗУ, членами якого були й бідняки з Пукова: С. О. Шеремета (секретар), С. І. Шеремета, М. А. Зозуля. Пізніше до нього вступають В. Г. Гривнак, М. В. Луцишин, М. М. Ііесторко та ін. Комуністи розповсюджували серед селян революційну літературу, розказували правду про Радянський Союз, про успіхи соціалістичного будівництва на Радянській Україні. 1929 року на загальних зборах члени читальні «Просвіти» порушили традицію - під впливом комуністів селяни не обрали попа головою. Це була нечувана на той час подія в Пукові, де керівництво культурно-освітніми організаціями до цього зосереджувалось у руках націоналістичних елементів.
Навесні 1932 року з ініціативи комуністів батраки й поденщики, які працю вали в поміщика, оголосили страйк. Страйковий комітет очолив В. Г. Гривнак. Селяни висунули вимоги про поліпшення умов праці, підвищення грошової і натуральної платні на ЗО-50 проц. Хоч через недостатню згуртованість страйкарі і не добилися задоволення всіх своїх вимог, та це підняло на боротьбу ще ширші кола селян. Комуністи завжди були організаторами політичних виступів трудящих. На відзнаку пролетарського свята трудящих - 1 Травня 1935 року в Пукові комуністи розповсюдили


Сучасна карта - Пуків