Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
На території сучасного Обертина над річкою Чорнявою виявлено рештки пізньої палеолітичної стоянки. Поблизу села Гончарова знайдено знаряддя праці доби бронзи.
Перша письмова згадка про Обертин датується 1416 роком. Тоді він називався Подмертин і належав бояринові В. Тептуковичу. В 40-х роках XIV ст. Подмертин і навколишні села опинилися під владою польської шляхти. На території сучасного Обертина в XV ст. шляхта спорудила укріплений замок. Мешканці села зазнавали лиха не тільки внаслідок сваволі шляхти, а й від неодноразових грабіжницьких нападів турків, молдавських господарів, військових постоїв. У 1531 році поблизу села сталася велика битва польсько-шляхетських військ з військом молдавських феодалів, у якій останні були переможені.
В середині XVI ст. змінюється становище села. Польський король Сигізмунд II Август дозволив шляхтичеві М. Дзецертовському розширити будівництво Подмертина, яке стало називатися містечком Ніголтів. Йому було надане магдебурзьке право з відповідними «обов'язками міщан і селян». Однак на відміну від міст країн Західної Європи, де міщани з таким правом були вільними й незалежними від феодалів, жителі Ніголтова продовжували виконувати цілий ряд повинностей на користь землевласника, який за існуючими у Польщі законами розпоряджався містечком на свій власний розсуд і тримав у постійній залежності його жителів. Отже, міщани Ніголтова фактично не користувалися магдебурзьким правом. Та й це право, як і назва Ніголтів, збереглися ненадовго.
Населення Обертина від зорі до зорі працювало на панських ланах, виконувало численні натуральні повинності, сплачувало великі податки, гнуло спини на будівництві замку. Недобру пам'ять про спорудження цього феодального гнізда зберегла й досі народна пісня:
Коли мурували Обертинський замок, Гонили на панське і в неділю рано. Гонили на панське, били батогами, Залишались у кріпаків кров'янії рани.
Повинності не обмежувалися будівництвом, а згодом і ремонтом замку. Селяни працювали у панських маєтках, відробляли різні «толоки», «шарварки», споруджу
вали греблі, мости, вали, укріплення та ін. Крім відробітних повинностей, вони здавали ще й натуральні побори та платили грошові податки.
Соціально-економічний і національно-релігійний гніт доповнювався ще й спустошливими наскоками татарських орд. У 1594 році татари пограбували й спалили Обертин.
Все це посилювало класову боротьбу.
Коли військо Б. Хмельницького восени 1648 року з'явилося на Прикарпатті, в Обертині організувався загін повстанців, керівником якого обрали Літуся/Восени того ж року разом з повстанцями Кам'янки та Жукотина селяни двічі нападали на панські маєтки в Обертині, на замок шляхтича М. Селецького, на Галицький замок. Про це шляхтич у скарзі на міщан писав: «Повсталі підійшли до мого замку в Обертині, пограбували... комори і добром поділили. Брали, що їм лише подобалося. Повикопували в землі чотири скрині з моїми речами й порубали їх. Випорожнили 12 засік з борошном, пшоном, горохом та пшеницею. Я втік від них на коні, а жінка з дітьми на колясці ледве встигла виїхати до Пнів'я, а потім весь маєток мій спалили».
Після відходу селянсько-козацьких військ польським панам вдалося придушити народні виступи. Посилився феодально-кріпосницький гніт, зросла панщина, натуральні побори й грошова рента. Особливо жорстоко визискував селян Обертина і його околиць пан Калиновський. В його маєтках на початку XVIII ст. селяни, крім панщини, платили роговщину (від корови по 1 злотому, від теляти - по 15 грошів, від вівці - по 20 грошів), від бджіл здавали десятий вулик.
Особливо ненависними для трудящих Обертина були орендарі. Найперше проти них спрямували селяни свої виступи. У 1718 році біднота сіл Дубівців, Колінців, Репужинців і Обертина розгромила корчму шляхтича
Обертин
Сторінка 1 з 6
Обертин - селище міського типу (з 1940р.), центр селищної Ради. Розташований поблизу річки Чорняви, за 25 км від районного центру і за 14 км від залізничної станції Годи-Турка. Через селище проходить автодорога на Тлумач і Коломию. Населення - 3729 чоловік. Селищній Раді підпорядковані села Гавриляк та Гончарів. Перша письмова згадка про Обертин датується 1416 роком. Тоді він називався Подмертин і належав бояринові В. Тептуковичу. В 40-х роках XIV ст. Подмертин і навколишні села опинилися під владою польської шляхти. На території сучасного Обертина в XV ст. шляхта спорудила укріплений замок. Мешканці села зазнавали лиха не тільки внаслідок сваволі шляхти, а й від неодноразових грабіжницьких нападів турків, молдавських господарів, військових постоїв. У 1531 році поблизу села сталася велика битва польсько-шляхетських військ з військом молдавських феодалів, у якій останні були переможені.
В середині XVI ст. змінюється становище села. Польський король Сигізмунд II Август дозволив шляхтичеві М. Дзецертовському розширити будівництво Подмертина, яке стало називатися містечком Ніголтів. Йому було надане магдебурзьке право з відповідними «обов'язками міщан і селян». Однак на відміну від міст країн Західної Європи, де міщани з таким правом були вільними й незалежними від феодалів, жителі Ніголтова продовжували виконувати цілий ряд повинностей на користь землевласника, який за існуючими у Польщі законами розпоряджався містечком на свій власний розсуд і тримав у постійній залежності його жителів. Отже, міщани Ніголтова фактично не користувалися магдебурзьким правом. Та й це право, як і назва Ніголтів, збереглися ненадовго.
Населення Обертина від зорі до зорі працювало на панських ланах, виконувало численні натуральні повинності, сплачувало великі податки, гнуло спини на будівництві замку. Недобру пам'ять про спорудження цього феодального гнізда зберегла й досі народна пісня:
Коли мурували Обертинський замок, Гонили на панське і в неділю рано. Гонили на панське, били батогами, Залишались у кріпаків кров'янії рани.
Повинності не обмежувалися будівництвом, а згодом і ремонтом замку. Селяни працювали у панських маєтках, відробляли різні «толоки», «шарварки», споруджу
вали греблі, мости, вали, укріплення та ін. Крім відробітних повинностей, вони здавали ще й натуральні побори та платили грошові податки.
Соціально-економічний і національно-релігійний гніт доповнювався ще й спустошливими наскоками татарських орд. У 1594 році татари пограбували й спалили Обертин.
Все це посилювало класову боротьбу.
Коли військо Б. Хмельницького восени 1648 року з'явилося на Прикарпатті, в Обертині організувався загін повстанців, керівником якого обрали Літуся/Восени того ж року разом з повстанцями Кам'янки та Жукотина селяни двічі нападали на панські маєтки в Обертині, на замок шляхтича М. Селецького, на Галицький замок. Про це шляхтич у скарзі на міщан писав: «Повсталі підійшли до мого замку в Обертині, пограбували... комори і добром поділили. Брали, що їм лише подобалося. Повикопували в землі чотири скрині з моїми речами й порубали їх. Випорожнили 12 засік з борошном, пшоном, горохом та пшеницею. Я втік від них на коні, а жінка з дітьми на колясці ледве встигла виїхати до Пнів'я, а потім весь маєток мій спалили».
Після відходу селянсько-козацьких військ польським панам вдалося придушити народні виступи. Посилився феодально-кріпосницький гніт, зросла панщина, натуральні побори й грошова рента. Особливо жорстоко визискував селян Обертина і його околиць пан Калиновський. В його маєтках на початку XVIII ст. селяни, крім панщини, платили роговщину (від корови по 1 злотому, від теляти - по 15 грошів, від вівці - по 20 грошів), від бджіл здавали десятий вулик.
Особливо ненависними для трудящих Обертина були орендарі. Найперше проти них спрямували селяни свої виступи. У 1718 році біднота сіл Дубівців, Колінців, Репужинців і Обертина розгромила корчму шляхтича