Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Проти окупаційного режиму польської шляхти трудящі Обертина не
припиняли боротьби. Селянським рухом керував місцевий комітет «Сельроб-єдності», очолюваний комуністами. Число членів організації у 1932 році досягло 60 чоловік. Напередодні травня 1932 року в Обертині вони розповсюдили комуністичні листівки: «Хай живе 1 Травня!», «Ми повстанемо!».
Місцевий комітет КПЗУ почав діяти з 1935 року. Наступного року комуністи організували святкування 1 Травня. В центрі містечка вони вивісили червоний прапор, розклеїли листівки. Хоч поліції вдалося натрапити на слід первинної організації КПЗУ, заарештувати й засудити кількох її членів, проте лави комуністів зростали за рахунок чисельних її прихильників. На кінець 1936 року Обертинська організація КПЗУ налічувала 18 членів.
Трудящі Обертина не втрачали надії на своє визволення і возз'єднання з Радянською Україною. їх споконвічна мрія здійснилася в вересні 1939 року. Коли радянські війська вступили на територію Західної України, в Обертині утворився революційний комітет. Згодом у селищі створили органи Радянської влади: селищну Раду, першим головою якої обрали П. Д. Василюка, і районний виконавчий комітет, яким керував В. О. Чернявський. Обертин став районним центром.
Запрацював районний комітет КП(б)У. Почалося будівництво нового життя.
Селяни району одержали 16 268 га землі, 420 коней, 480 голів великої рогатої худоби, 520 свиней. У сусідньому селі стала до ладу МТС. Готували кадри механізаторів для сільського господарства.
В лютому 1941 року в Обертині створено колгосп ім. XVIII партконференції ВКП(б). Першим головою його став бідняк М. А. Романюк. На той час у господарстві ще бракувало тягла, сільськогосподарської техніки. На допомогу прийшла держава, виділила для колгоспу трактор, кредити.
За два довоєнні роки в Обертині багато було зроблено в галузі розвитку освіти та громадського життя. Загін культармійців та вчителів, близько 400 чоловік, взявся за ліквідацію тяжкої спадщини минулого-неписьменності й малописьменності. В кожному селі району відкрилися школи. Вперше усі діти шкільного віку сіли за парти.
Міцніли партійна і громадські організації. Протягом 1939-1941 рр. в Обертині діяли 5 партійних організацій.
Районний комітет ЛКСМУ на червень 1941 року вже об'єднував 30 первинних організацій з числом членів понад 250 чоловік. На цей час в Обертині було 8 профспілкових організацій, які протягом року зросли на 295 членів.
Та невдовзі фашистська Німеччина почала війну. Фашистські загарбники захопили Обертин 2 липня 1941 року. Німецькі окупанти стягали з місцевого населення величезні податки. Землі, які Радянська влада передала селянам, вони відібрали. На них фашисти створили господарство «лігеншафт», де примушували селян працювати без будь-якої оплати. Окупанти пограбували жителів, а селище дуже зруйнували. Знищили всі колгоспні будівлі. Худобу та інвентар вивезли до Німеччини. Посівні площі скоротилися на 40 проц., кількість худоби зменшилася в три рази.
Трудящі всіляко саботували заходи загарбників. Підпільну антифашистську роботу вів голова селищної Ради П. Д. Василюк, залишений районним комітетом партії у тилу ворога. Він загинув на бойовому посту. Жителі селища Г. М. Данилейчук, Д. О. Яцик, М. А. Романюк та М. Д. Григорук за антифашистську агітацію були арештовані й кинуті до в'язниці. Д. М. Ткачук, С. Д. Гринишин, П. М. Головецький за саботаж розпоряджень окупаційних властей переслідувались фашистами. П. Ф. Григорук і А. Д. Друляк за переховування зброї потрапили до концтабору, де й загинули. Жителі Обертина ухилялися від відправки на каторжні роботи до Німеччини й ховалися. Коли влітку 1943 року поблизу Обертина проходили партизанські загони С. А. Ковпака, трудящі селища і навколишніх сіл допомагали їм транспортом, продуктами харчування, сприяли їхній розвідці.
Війська 1-го Українського фронту 30 березня 1944 року визволили селище. Але бої у районі Обертина тривали аж долипня. Обстріляний фашистами, Обертин зазнав вдруге руйнувань. У боях за визволення селища та його околиць загинуло понад 790 радянських воїнів - росіяни, українці, білоруси,
Обертин
Сторінка 3 з 6
викладання, а пізніше - семикласну двомовну школу і однокласну з польською мовою викладання на околиці Обертина - Нетребівці. І все ж більшість дітей трудящих залишалася поза школою.Проти окупаційного режиму польської шляхти трудящі Обертина не
Місцевий комітет КПЗУ почав діяти з 1935 року. Наступного року комуністи організували святкування 1 Травня. В центрі містечка вони вивісили червоний прапор, розклеїли листівки. Хоч поліції вдалося натрапити на слід первинної організації КПЗУ, заарештувати й засудити кількох її членів, проте лави комуністів зростали за рахунок чисельних її прихильників. На кінець 1936 року Обертинська організація КПЗУ налічувала 18 членів.
Трудящі Обертина не втрачали надії на своє визволення і возз'єднання з Радянською Україною. їх споконвічна мрія здійснилася в вересні 1939 року. Коли радянські війська вступили на територію Західної України, в Обертині утворився революційний комітет. Згодом у селищі створили органи Радянської влади: селищну Раду, першим головою якої обрали П. Д. Василюка, і районний виконавчий комітет, яким керував В. О. Чернявський. Обертин став районним центром.
Запрацював районний комітет КП(б)У. Почалося будівництво нового життя.
Селяни району одержали 16 268 га землі, 420 коней, 480 голів великої рогатої худоби, 520 свиней. У сусідньому селі стала до ладу МТС. Готували кадри механізаторів для сільського господарства.
В лютому 1941 року в Обертині створено колгосп ім. XVIII партконференції ВКП(б). Першим головою його став бідняк М. А. Романюк. На той час у господарстві ще бракувало тягла, сільськогосподарської техніки. На допомогу прийшла держава, виділила для колгоспу трактор, кредити.
За два довоєнні роки в Обертині багато було зроблено в галузі розвитку освіти та громадського життя. Загін культармійців та вчителів, близько 400 чоловік, взявся за ліквідацію тяжкої спадщини минулого-неписьменності й малописьменності. В кожному селі району відкрилися школи. Вперше усі діти шкільного віку сіли за парти.
Міцніли партійна і громадські організації. Протягом 1939-1941 рр. в Обертині діяли 5 партійних організацій.
Районний комітет ЛКСМУ на червень 1941 року вже об'єднував 30 первинних організацій з числом членів понад 250 чоловік. На цей час в Обертині було 8 профспілкових організацій, які протягом року зросли на 295 членів.
Та невдовзі фашистська Німеччина почала війну. Фашистські загарбники захопили Обертин 2 липня 1941 року. Німецькі окупанти стягали з місцевого населення величезні податки. Землі, які Радянська влада передала селянам, вони відібрали. На них фашисти створили господарство «лігеншафт», де примушували селян працювати без будь-якої оплати. Окупанти пограбували жителів, а селище дуже зруйнували. Знищили всі колгоспні будівлі. Худобу та інвентар вивезли до Німеччини. Посівні площі скоротилися на 40 проц., кількість худоби зменшилася в три рази.
Трудящі всіляко саботували заходи загарбників. Підпільну антифашистську роботу вів голова селищної Ради П. Д. Василюк, залишений районним комітетом партії у тилу ворога. Він загинув на бойовому посту. Жителі селища Г. М. Данилейчук, Д. О. Яцик, М. А. Романюк та М. Д. Григорук за антифашистську агітацію були арештовані й кинуті до в'язниці. Д. М. Ткачук, С. Д. Гринишин, П. М. Головецький за саботаж розпоряджень окупаційних властей переслідувались фашистами. П. Ф. Григорук і А. Д. Друляк за переховування зброї потрапили до концтабору, де й загинули. Жителі Обертина ухилялися від відправки на каторжні роботи до Німеччини й ховалися. Коли влітку 1943 року поблизу Обертина проходили партизанські загони С. А. Ковпака, трудящі селища і навколишніх сіл допомагали їм транспортом, продуктами харчування, сприяли їхній розвідці.
Війська 1-го Українського фронту 30 березня 1944 року визволили селище. Але бої у районі Обертина тривали аж долипня. Обстріляний фашистами, Обертин зазнав вдруге руйнувань. У боях за визволення селища та його околиць загинуло понад 790 радянських воїнів - росіяни, українці, білоруси,