Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Кути

Сторінка 1 з 8
Кути - селище міського типу (до 1944 року - місто). Розташовані на лівому березі Черемошу, за 10 км від районного центру і за 3 км від залізничної станції Вижниця. Через селище проходить шосейна дорога на Косів-Коломию-ІваноФранківськ. Населення - 4069 чоловік.
На території селища, в урочищі Городищі, збереглися залишки укріпленого поселення і могильник давньоруських часів. Перша письмова згадка про Кути датується 1448 роком, коли власником їх був якийсь Михайло з Войнилова. Назва Кути, вірогідно, проходить від географічного розташування - в куті між Карпатами й Черемошем.
У середині XVI ст. Кути входили до Снятинського староства польських королівських маєтків і були включені в їх опис за 1565 рік. У селі тоді був млин, солеварня, проживало 8 родин, яким належало 180 овець і 120 вуликів. Закріпачення селян відбувалося поступово. Підлеглі платили по 3 куниці, 8 чвертей вівса, 2 сири,
2 курки на рік; городники (їх було 12 чоловік) - по 1 куниці і 1 сирові, вівчарі - 1 барана від череди, ліжники, сир і попругу. Сплачувалися також десятина від бджіл, двадцятина від свиней, десятина кожного сьомого року від волів, 2 гроші від хати. Громада платила і т. зв. стації, тобто утримувала старосту чи іншого урядника, коли він приїжджав у село. Крім того, селяни виконували різні повинності, зокрема, зобов'язані були возити дерево на будівництво Снятинського старостинського двору.
Посилення феодального гніту викликало протест з боку трудящого селянства, піднімало його на боротьбу проти гнобителів. У жовтні 1648 року до Кутів підійшли загони селянсько-козацького війська. Разом з жителями села вони розгромили маєток польського феодала Шанявського. У травні 1649 року повстанці з Кутів і сусіднього Тюдова вчинили напад на панський двір у Кутах.
Селяни Кутів активно допомагали опришкам, спільно з ними виступали проти польської шляхти і татаро-турецьких завойовників. У 1673 році, як свідчить народне оповідання «Ватаг Білоголовий і турки», до Кутів увірвалися турки. Дізнавшись про їх намір вирізати жителів, опришки разом з селянами розгромили ворога. Білоголовий «почув си тогди у силі, зібрав собі гаразд жвавих легінів й пішов у Туреччину воювати турка...» Коли Білоголовий вертав до Кутів, на нього напала турецька погоня, і в бою він загинув. На початку XVIII ст. в районі Кутів громили шляхту опришки ватажка Верби.
1715 року Й. Потоцький надав Кутам права міста. З розширенням його одна
3 окраїн виділилася в окрему адміністративну одиницю під назвою Старі Кути. В 1717 році отримали від И. Потоцького привілей вірмени, які прибули сюди з Молдавії, рятуючись від турецького гніту. Вірмени займалися ремеслом, городництвом, садівництвом, зосередили в своїх руках торгівлю худобою. Торгували вони і сіллю, м'ясними виробами, лікувальним гірським зіллям. Ці товари вивозились до Угорщини і на Балкани, а звідти надходили кукурудза, прикраси, килими, вино тощо. Тричі на рік у Кутах відбувалися великі ярмарки, а невеликі торги - кожного вівторка і п'ятниці.
На допомогу трудящим у боротьбі проти іноземних поневолювачів неодноразово приходили загони козаків та опришків. 6 серпня 1739 року, проходячи через
Покуття, козацький загін розгромив у Кутах маєтки багачів, зокрема будинок місцевого війта.
В околицях міста у 30-40-х роках XVIII ст. діяли опришки Олекси Довбуша. Народний месник погрожував спалити панські маєтки в Кутах, де польські урядовці судили й страчували опришків. Але це йому не вдалося: у місті завжди стояли великі загони солдатів.
Після загибелі Довбуша в околицях Кутів діяв загін Василя Баюрака. Стоянка Баюрака знаходилася поблизу Кутів - у селі Довгопіллі. Сюди полковник Пшелуський надіслав каральний загін, який 1750 року розбив народних месників. 40 чоловік було заарештовано й відправлено під конвоєм у Кути, де їх били, припікали вогнем. Незважаючи на страшні катування, Пшелуський не добився від ув'язнених визнання, вони нічого не сказали про зв'язки з Баюраком. Пшелуський змушений був відпустити селян на волю, за винятком 7, яких відправив на шляхетський суд у


Сучасна карта - Кути