Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Бурштин

Сторінка 1 з 7
Бурштин - селище міського типу, залізнична станція. Знаходиться на автотрасі Івано-Франківськ-Львів та Бурштин-Калуш. Населення - 8100 чоловік.
Поблизу Бурштина знайдено кам'яні знаряддя праці доби бронзи та збереглося 6 стародавніх курганів. На місці сучасного Бурштина в XV ст. знаходилося село Нове, яке розміщувалося на правому березі річки Гнилої Липи, навколо феодального маєтку. До середини XVI ст. село розрослося за рахунок ремісничо-торговельної частини населення і почало називатися містечком Бурштином.
Перші письмові дані про Бурштин належать до 1554 року. На той час у містечку нараховувалося понад 100 господарств. Частина жителів займалася землеробством, решта - ремісництвом, це - шевці, кравці, ковалі, кушніри, пекарі.
Всі мешканці Бурштина, які мали землю, повинні були виконувати ряд феодальних повинностей - жати, громадити, складати стоги, ремонтувати ставки, мости, дороги. Сума всіх поборів з населення в переводі на гроші становила на рік понад 300 злотих. Отже, за соціальним складом, формами феодальної залежності жителів Бурштин був типовим середньовічним містечком, де проживали дрібні торговці, ремісники й селяни, які були тісно пов'язані з землею. На той час тут налічувалося кілька дрібних підприємств - млин, броварня, солодовня та інші.
В другій половині XVI ст. власником Бурштина і його околиць був польський магнат граф Скарбек. Він запросив італійських архітекторів, які побудували в містечку розкішний замок-фортецю з службами на правому березі Гнилої Лини, що став місцем перебування графської родини.
Жителі Бурштина багато терпіли не лише від феодалів і церкви, а й від неодноразових грабіжницьких нападів татар. У 1629 році в районі Бурштина сталася битва польських загонів з татарським військом, яке поверталося після грабіжницького наскоку на Галичину. Татари зазнали поразки, але й Бурштин був пограбований і зруйнований.
З 1630 року Бурштин став власністю графа Яблоновського. Основною формою експлуатації селян була панщина. Вже у першій половині XVII ст. селяни працювали на панщині по 4-5 днів на тиждень. Феодально-кріпосницький і національнорелігійний гніт, що лягав важким тягарем на селян і міщан, нерідко призводив до відкритих виступів проти польських поневолювачів. Найбільш грізні виступи селян проти поміщиків відбулися в 1648 році. Тоді багато жителів Бурштина приєдналися до козацьких полків, очолюваних Л. Капустою і Б. Товпигою. Вдруге мешканці Бурштина підтримали українсько-російські війська у 1655 році, коли останні, переслідуючи польсько-шляхетську армію, з'явилися в районі Галича. Багато лиха
завдавали жителям Бурштина загарбницькі війни. У 1675 році під час польськотурецької війни Бурштин дуже пограбували і спустошили польські солдати, які просувалися до турецьких кордонів.
В кінці XVII на початку XVIII ст. кріпосницьке гноблення посилюється. Експлуатували бурштинців в цей час не тільки польські магнати, а й орендарі. В 30-х роках XVIII ст. одним з таких орендарів став коронний прокурор і галицький суддя Павло Беньо, який навіть іменував себе господарем Бурштина. Він доручав управляти маєтком дрібним шляхтичам, які збирали податки з селян і контролювали виконання феодальних повинностей. Безправність, тяжка й виснажлива праця, непосильні натуральні й грошові побори розорювали жителів, перетворювали їх у жебраків. Тому селяни не припиняли боротьби з гнобителями, відмовлялися сплачувати чинші, аж поки не з'являлися війська. Поширеною формою боротьби були втечі селян, про що не раз повідомляв орендар Беньо. Особливо частими були втечі у 30-50 роках XVIII ст. до повстанських загонів опришків для боротьби з народними месниками польська шляхта організовувала спеціальні військові загони, що звалися смоляками. Становище українського населення Бурштина внаслідок цього ще більше погіршало, оскільки солдатам дозволялося безкарно грабувати й знущатися з нього.
Після першого поділу Польщі гніт польських панів доповнився визиском ще й австрійських властей. Соціально-економічні відносини в містечку розвивалися в напрямку дальшого розорення основної частини його жителів. В Йосифінській метриці 1778-1780 рр. відзначено, що на той час у


Сучасна карта - Бурштин