Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Яворів

Сторінка 1 з 6
Яворів - село, центр сільської Ради, простяглеся на 12 км вздовж річки Рибниці, віддалене на 11 км від Косова і на 25 км від залізничної станції Вижниця. Через село проходить автомагістраль Коломия-Верховина. Населення -2658 чоловік. Село має 28 присілків, які розкинулися на схилах гірських хребтів висотою 1000-1300 м над рівнем моря.
В письмових документах уперше Яворів згадується за 1751 рік. На той час у селі налічувалося 178 дворів, воно належало до державних, камеральних маєтків. Грунти його, як повідомляла Йосифінська метрика, «знаходяться на високих горах і скелях, ледве винагороджують працю власника. Через те, що в горах рано випадає і довго лежить сніг, не можна косити сіно два рази...».
Населення в основному займалося скотарством. Через своєрідні природні й економічні умови краю панщина тут обмежувалася 14 днями. Селяни відробляли її під час сінокосу, збирання хліба тощо. Існували натуральні та грошові повинності. За своїм майновим станом вже тоді жителі села дуже різнилися між собою. Куркулі мали великої рогатої худоби по 20 голів, коней по 6, овець по 250. А тим часом значна частина селян лишалася без худоби. Кращі землі й ліси належали поміщикам, багатіям. Пан володів 5649 моргами лісу й поля. А 178 селянських дворів мали лише 4067 моргів, з яких більша частина належала куркулям.
Біднота Яворова завжди боролася проти феодального гніту. Чимало селян брали участь у опришківському русі. До загону Олекси Довбуша приєдналися ІПкрібляк, Гондурак, брати Джумаджуки та ін. Кілька мешканців Яворова були в загоні опришків Василя Баюрака. Тут зупинялися опришки Івана Бойчука. Вони вбили сільського отамана Шляхтюка. Сміливці спробували було напасти на Косів, але після жорстокого бою із загонами шляхти відступили знов на Яворів.
На початку XIX ст. становище трудящих Яворова гіршає. 1826 року ліси й пасовиська в околицях села були приписані до державних володінь. Селянам заборонялося випасати там худобу, навіть збирати гриби і ягоди. Багатьом жителям
Яворова загрожувала голодна смерть. Це породжувало незадоволення, і селяни повставали на боротьбу проти експлуататорів. З народних оповідань відомо, що три яворівські опришки діяли в загоні Юрини Драгірюка. Ватажка загону власті повісили у 1877 році в Коломиї, а опришків з Яворова засудили на довгі роки тюрми.
Після скасування панщини селяни хоч і дістали особисту свободу, але економічне становище їх не стало кращим. Вони так і не одержали права бодай на часткове користування державним чи панським лісом, пасовищем. З великими труднощами їм вдалося добитися дозволу на користування лісом. Але під час поділу лісів виникли незгоди. Куркулі привласнювали кращі ліси. Селяни, обурені цим, підпалили ліс в урочищі Черленому.
1890 року в селі було 565 дворів, і проживало там 2497 жителів. На одне господарство припадало понад півморга землі та 2 голови худоби. З тяглом було ще гірше, 1 кінь припадав на 3 господарства. Біднота ж села зовсім не мала землі й худоби. У 1896 році селяни Яворова заплатили: грунтового, домового і прибуткового податку-2199 золотих; на адміністративні, шкільні, дорожні, повітові і крайові видатки витратили 2617 золотих, всього - 4816 золотих. Невеличкі клаптики землі, розкидані на горбах, не могли прогодувати і десятої частини населення села. Тому гуцули особливо цінили вівцю, бо за їх словами, з неї усе: молоко, вурда, жентиця, гуслінка, бринза, кожух, сардак, ліжник ще й буджениця.
Селяни, які не мали худоби, йшли рубати або сплавляти державний чи панський ліс за мізерну плату, часто ризикуючи життям. Окремо заробляли тим, що виготовляли різні дерев'яні вироби, збирали на продаж ягоди, гриби, горіхи.
Та цього було не досить, щоб задовольнити бодай найменші потреби трудящих. Тому багато з них у пошуках заробітку емігрувало до інших країн. Гуцулів-бідняків грабували власники полонин, лихварі, уніатське духовенство; на церковні потреби відбирали останню корову чи вівцю. Жили селяни в курних хатах, в антисанітарних умовах.
Важкі побутові умови спричинялися до різних хвороб. 1884 року в селі спалахнула епідемія тифу, від якої померло багато людей. Лікаря в селі не було. Хворі зверталися до знахарів, ворожбитів. Газета «Батьківщина» за 8


Сучасна карта - Яворів