Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Яворів

Сторінка 2 з 6
червня 1888 року писала: «Люди солі не мають за що купити, з голоду і посту скрізь жовтільниця і куряча сліпота, а тут плати ще 387 золотих ринських за невідроблені дорожні роботи (шарварок)».
Великий голод був 1913 року. Рятуючись від смерті, гуцули тікали до Румунії, Боснії, Америки.
Австрійські власті зовсім не дбали про народну освіту. Першу школу в Яворові відкрили у 1846 році. З 670 дітей шкільного віку в ній навчалося всього 36 учнів. Чимало зробив для поширення освіти на селі прогресивний громадський діяч М. С. Колцуняк, який учителював тут з 1880 по 1891 рік. За його ініціативою місцеву школу розширили, і кількість учнів в ній збільшилася майже втричі. З Яворова вийшло кілька прогресивних діячів та працівників культури. Тут народилася і деякий час працювала українська письменниця М. Колцуняк (1884-1922). В повісті «Настрічу сонцю золотому», у збірках оповідань «Сама винна», «Проти хвиль» вона реалістично відобразила безпросвітну нужду й соціальну нерівність гуцулів, викривала лицемірство попівства та буржуазної інтелігенції. Родом з Яворова і громадські діячі Окуневські - брати Теофіл (адвокат), Ярослав (лікар) та їх сестра
Ольга, відома піаністка й учениця М. В. Лисенка. Родина Окуневських підтримувала тісні зв'язки з передовими діячами культури, листувалася з І. Я. Франком, О. Ю. Кобилянською, М. В. Лисенком та ін. В липні 1901 року в Яворові лроїздом до Буркута зупинялася в Окуневських Леся Українка разом з мистецтвознавцем-фольклористом К. В. Квіткою. Вона писала Кобилянській, оцінюючи природу, що в Яворові «дуже симпатично і мило».
В Яворові з давніх-давен розвивалося самобутнє народне мистецтво. Тут виросла ціла плеяда талановитих майстрів, вироби яких вражають високою художністю. Відомим майстром спорудження жител і церков наприкінці XIX ст. був Лесь Копчук. З кольорових металів умільці виготовляли стремена, топірці, палиці, люльки, різні жіночі прикраси. Металом оздоблювалися шкіряні вироби: пояси, тобівки (гуцульські торбинки), постоли, киптарі (кожушки-безрукавки), а також вироби з рогу, зокрема порохівниці. Відомими майстрами таких виробів у кінці XIX і на початку XX ст. були мосяжники П. П. Гондурак (Кікіндак), Н. Рибенчук, Ю. Копчук (Яковейчин), М. Копчук (Іванчиків), В. В. Шкрібляк та ін. Різні дерев'яні речі майстри Яворова прикрашали різьбленими орнаментами. Зачинателем різьби по дереву вважається житель Яворова Ю. І. Шкрібляк (1822-1884). Дід його Микола прийшов на Гуцульщину з Поділля і займався виготовленням дерев'яних предметів, працюючи спеціальним інструментом «шкріблом» (мабуть, від цієї назви дістав своє прізвище).
Замолоду Юрій навчався токарської справи. Згодом сам змайстрував собі токарний верстат, на якому виготовляв різні вироби, прикрашаючи їх традиційними геометричними орнаментами. Його вироби - миски, пляшки, барильця - користувалися великим успіхом на виставках у Відні, Львові, Трієсті, Коломиї, Одесі та інших містах. Ю. І. Шкрібляк був видатним народним майстром гуцульської плоскої різьби по дереву. Його майстерність сприйняли і далі розвинули сини Василь, Микола, Федір. Як і їх батько, вони виготовляли свої предмети на токарному верстаті і тому були прозвані «токарниками». Особливо відзначався Василь, який збагатив різьбу новими мотивами та інкрустацією перламутром, металом. Микола й Василь Шкрібляки брали участь у багатьох виставках - в Тернополі, Кракові. За свої твори В. Шкрібляк удостоєний срібної та бронзової медалей. Золотими медалями були відзначені роботи Василя й Миколи на виставці у Львові (1905 р.). З жовтня 1905 року Василь Шкрібляк викладав різьбярство та інкрустацію у Вижницькій школі художньої обробки дерева і металу. Здібним різьбярем був також П. Гондурак (1888-1928). Свої вироби він оздоблював різьбою і зрідка інкрустував деревом та металом.
Як майстри плоскої різьби та інкрустації по дереву на початку XX ст. в Яворові славились також Ю. І. Гондурак, Пилип і Володимир Петрови, П. Г. Корпанюк та ін. Відомими бондарями були Микола й Проць Копчуки, які прикрашали свої вироби випалюванням.
Село, де жили народні умільці і яке через свою віддаленість від міської цивілізації зберігало багато архаїчних рис у культурі й побуті, приваблювало дослідників гуцульщини. В Яворові з 80-х років XIX ст. проводив етнографічні дослідження український етнограф В. Й. Шухевич, який написав 5-томну працю «Гуцульщина». В ній багато матеріалів про побут і


Сучасна карта - Яворів