Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Яворів

Сторінка 3 з 6
звичаї селян з Яворова. Він закупив у Шкрібляків та багатьох інших селян чимало гуцульських виробів для Львівського музею та для різних виставок. 1894 року В. Й. Шухевич організував у Львові етнографічно-промислову виставку, для участі в якій запросив народних умільців з Яворова.
Виставочний комітет нагородив Василя й Миколу Шкрібляків за різьбярські, Петра Копчука - за теслярські роботи, Василину Столярчук - за тканини
й вишивки - срібними медалями, Миколу. Копчука - за бондарські вироби, Петра Гондурака - за мосяжні вироби - бронзовими медалями.
Яворів славився не лише майстрами художньої народної творчості, а й багатством фольклору. Місцеві вчителі, письменники, історики, етнографи з Львова та Києва зібрали тут багатий фольклорний матеріал.
Під впливом першої російської революції у Яворові посилилася боротьба за загальне виборче право.
7 серпня 1906 року тут відбулося віче. Воно ухвалило вимагати загального виборчого права та заявило протест проти арешту прогресивних діячів. На виборах до галицького сейму в лютому 1908 року трудящі висунули свого кандидата. Але власті не допустили до голосування виборців з Яворова.
В роки першої світової війни Яворів опинився у зоні боїв між австро-угорською і-російською арміями. Майже все доросле чоловіче населення було мобілізоване до австро-угорської армії. Та багато жителів села здавалися в полон. Вони стали свідками й учасниками революції і громадянської війни в Росії. Я. Г. Чушак служив у Червоній Армії, бився проти банд Колчака.
Перемога соціалістичної революції у Росії активізувала боротьбу трудящих Яворова проти іноземних загарбників та української буржуазії. 19 березня 1919 року селяни Яворова та Соколівки на зборах відкрито виступили проти політики уряду ЗУНР і за прикладом селян Радянської держави вимагали конфіскації поміщицьких земель, передачі полонин і лісів у користування громади. У червні 1919 року село захопили румунські, а в серпні того ж року польські війська. Чимало жителів села взяли участь у боротьбі проти польських окупантів. А. М. Чорномудяк у січні 1920 року перейшов на бік Червоної Армії, щоб разом бити білополяків у районі Бердичева й Козятина. На знак протесту проти польсько-окупаційного режиму багато яворівчан бойкотували перепис населення 1921 року, вибори до сейму у 1922 році та ухилялися від призову до польської армії.
У 20-30-х роках XX ст. відбувається прискорений процес обезземелення селян Яворова. 1932 року 191 господарство мало всієї землі менше, ніж по 1 га, 260 - від 1 до 5 га, 132 - від 5 до 10 і 88 господарствам належало від 10 до 50 га землі. У 1934 році на 692 господарства села припадало лише 200 га орної землі. На своїх мізерних клаптиках селяни вирощували дуже низькі врожаї. Того ж року вони зібрали жита - 2 цнт, ячменю - 6, вівса - 3, квасолі - 1, кукурудзи -6 центнерів з га. До того ж, більшість селян, позбавлена пасовиськ, змушена була кожної весни передавати худобу на випас власникам або орендарям полонин, які на цьому добре заробляли, адже пастухи працювали в них лише за харчі або одержували гроші.
Малоземелля не раз спричиняло бійки, сварки, судові процеси за межі та клаптики землі навіть між родичами. Коломийський окружний суд 1 жовтня 1938 року засудив на рік тюремного ув'язнення Д. І. Столащука за те, що він стріляв у свого тестя П. Шкрібляка, який силоміць хотів повернути назад ділянку поля, подаровану в придане своїй дочці, та рубав ліс Столащука.
Крім землеробства й скотарства, селяни займалися домашнім промислом: ткацтвом, килимарством, різьбярством, бондарством, а багато хто вимушений був шукати заробітку поза межами села. Трудящі Яворова жили в нестатках. Поміщики, греко-католицька церква та куркулі володіли великими масивами кращої землі. Куркулям і лихварям належали 5 корчем, млини, заїжджий двір. Вони верховодили у кооперативі «Сільська спілка».
За польської окупації Яворів лишався не тільки убогим, а й відсталим селом. Тут працювала початкова школа, яку відвідувала менш як половина дітей від 7
до 13 років. У селі, крім попа, дяка і трьох учителів, не було людей з освітою. У звіті за 1925 рік про діяльність бібліотеки «Просвіти» сказано: «В бібліотеці кілька старих книжок... Жодного освітнього руху. Село темне...».
Польська влада не вживала заходів, щоб запобігти хворобам, тому в Яворові були поширені кір, туберкульоз, венеричні та інші захворювання. У селі


Сучасна карта - Яворів