Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Яворів

Сторінка 6 з 6
вшанування ювілярів до Яворова приїздили багато гостей з Києва, Івано-Франківська та Чернівців. Майстерність різьби по дереву С. І. Корпанюк передав своєму синові Василеві, який продовжує традиції гуцульського мистецтва. Художні вироби Юрія й Семена Корпанюків експонуються в багатьох музеях нашої країни.
Багато чудових речей, виконаних у «сухій різьбі», створив Федір Шкрібляк (1889-1960). За дерев'яні вироби, експоновані на республіканській художній виставці у Києві, присвяченій 40-річчю Радянської влади, він нагороджений грамотою.
Масовою професією стало ткацтво, зокрема ліжникарство (виробництво вовняних покривал для ліжок - коців) і килимарство. Близько 70 чоловік з Яворова працюють у косівських художніх майстернях. Ліжники яворівських майстрів експонувались на Всесвітній виставці у Монреалі в 1967 році. А запаски народного майстра Г. І. Гуменюк - на республіканській та декадній виставках у 1960 році.
Високохудожні вироби ткалі Н. Ю. Хім'як принесли їй почесне звання лауреата Всесоюзного фестивалю майстрів самодіяльного мистецтва, присвяченого 50-річчю Радянської влади. Уславленими майстрами є її сестра В. Ю. Хім'як, В. І. Хім'як та інші.
Визначною подією в культурному житті села було відкриття у 1961 році з ініціативи комуніста П. Д. Григорчука музею-кімнати народного мистецтва. Експонати, зібрані в Яворові, Річці та інших селах, демонструються в 4 кімнатах. Тут є унікальні вироби Ю. І. Шкрібляка та його синів Василя й Федора, мосяжників Гондураків та Н. Рибенчука, різьбярські знаряддя праці, народний одяг, різні побутові речі. Багато своїх творів подарували сільському музею різьбярі Юрій і Семен Корпанюки, онук Семена Корпанюка Василь та інші. Музей знайомить відвідувачів із художнім ліжникарством.
Нове життя народжує нові традиції. У сучасних обрядах проявляються кращі народні традиції. Проводи на полонини - старий звичай. Здавна вихід туди був значною подією. Це пов'язувалося з розлукою на довгі місяці, з тривогою за долю людей, за отари й велику рогату худобу. Щоб зберегти чабанів і пастухів від хвороби й біди, люди посипали попелом стежки в горах. Тепер вихід на полонини - велика радість в житті гуцулів. Піснями й танцями, квітками, щасливими усмішками виряджають односельчани колгоспних чабанів, доярок, зоотехніків на полонини. З самого ранку трембітарі сповіщають про початок свята. Полонинників проводжає все село, піонери вручають їм квіти. Учасники художньої самодіяльності виступають з концертами, виконують коломийки. Коли стихає пісня, до людей з добрими побажаннями звертається голова колгоспу. Лине срібна мелодія дзвіночків, які чіпляють худобі. Знову протяжно звучать трембіти. Полонинники вирушають у дорогу. Тим, хто йде в гори, кажуть: «Щасливо літувати».
Значну роль у громадсько-політичному й господарському житті села відіграє Рада депутатів трудящих, до складу якої входить 35 чоловік. Виконуючи накази виборців, Рада подбала про відкриття крамниці на присілку Безульці, про спорудження приміщень медпункту й бібліотеки. При середній школі відкрито додатково три класних кімнати і майстерні, впорядковано стадіон, відремонтовано дороги. Помітну роль у діяльності сільської Ради відіграє жіноча рада, яка залучає широкий актив трудівників.
Село Яворів перебудовується за планом, затвердженим сільрадою. Щорічно тут зводять 20-30 житлових будинків.
Найближчого часу передбачається побудувати дитячі ясла-садок, побутовий комбінат.
Яворів стає добре упорядкованим селищем міського типу.


Сучасна карта - Яворів