Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Солотвин

Солотвин - селище міського типу, центр селищної Ради, розташоване на річці Бистриці-Солотвинській, за 20 км від районного центру і за 19 км від залізничної станції Надвірна. Через селище проходить автомагістраль. Населення - 4082 чоловіка.
Солотвин належить до найдавніших поселень Прикарпаття. Вперше згадується під назвою Краснополь у Галицькому літопису XII ст. Населення Краснополя в XII-XIV ст. ст. займалося переважно випасом худоби. Багато селян вже тоді
становили групу халупників або хатинників, які, крім хати, мали невеличкі клаптики землі. В другій половині XIV ст. Солотвин захопили польські феодали.
Селяни Краснополя не хотіли миритися з соціальним і національним гнітом і не раз піднімалися на боротьбу з поневолювачами. Особливо посилився антифеодальний рух під час визвольної війни українського народу проти польської шляхти в 1648-1654 рр. Вже 28 серпня 1648 року селяни Краснополя і навколишніх сіл, очолювані Грицьком Шведомнапали на Солотвинський замок, вбили його власника Мартина Яблоновського, замок частково зруйнували, а майно поділили між селянами-повстанцями.
Шляхта жорстоко розправлялася з учасниками антифеодального руху: каральні шляхетські загони тероризували населення, руйнували і грабували оселі. 1675 року панцирна корогва вилучила із Солотвинського староства «понад встановлений податок» 4460 злотих.
Культурний розвиток середньовічного Солотвина проявлявся, головним чином, у будівництві церков і пов'язаних з ними освітніх закладів. У 1600 році тут споруджено церкву, яку 1676 року зруйнували татари. При ній булаГбібліотека з старовинними церковними книгами, працював хор дітей і хор дорослих. 1677 року в місті збудований невеличкий костьол, який згодом розширили. Він став розсадником католицизму, з допомогою якого панство намагалося ополячити українське населення.
Головним джерелом збагачення феодалів Яблоновських була нелюдська експлуатація селян. Починаючи з другої половини XVIII ст., вони находять і інші засоби нажитися - розвивають різні промисли: ткацтво, шевство, столярство, кушнірство, ковальство, малярство. Але найбільш прибутковим на той час вважався видобуток солі: за ревізійним актом від 1765 року доход солеварень Краснополя становив 5117 злотих 17 грошів. Сіль вивозили ріками Бистрицею і Дністром до Галича, а звідти по всій Польщі і навіть за кордон. Крім солі, торгували також медом, шкірою й деревиною.
Розвиток соляного промислу став навіть причиною зміни назви цього населеного пункту - в другій половині XVI ст. магнати Яблоновські нарекли його - Солотвино. Але в багатьох історичних і урядових документах певний час зберігалася подвійна назва: «Краснополе, або Солотвин». Її було відбито в печатці міста, якою користувалися у XVIII і навіть на початку XIX ст. З 1779 року Солотвин став власністю австрійської державної казни. До Солотвинського казенного маєтку (42 503 морги землі), входило тоді містечко Солотвин, одне передмістя (Заріччя) та 20 сіл.
Скрутно жилося трудящому люду, а найгірше бідноті: в 1819 році із 1397 господарств солотвинських бідняків більше половини мали по кілька квадратних сажнів землі. Пшениці й жита вони зовсім не сіяли, а вирощували лише ячмінь і овес, багато ж бідних селян на своїх маленьких ділянках збирали лише сіно. Безпросвітні злидні часто спричинялися до швидкого поширення різних захворювань. 1831 року в Солотвині і його околицях померло від епідемії холери 172 жителі.
На жорстоке гноблення трудящі відповідали виступами проти експлуататорів. Багато жителів Солотвина брали активну участь в опришківському русі. 1744 року Олекса Довбуш підійшов зі своїм загоном до Солотвина і звідси "підготував напад на Богородчани. Місцеві власті й поміщики побоювалися опришків. Поміщиця Софія Яблоновська ще в 1739 році для придушення їх руху відрядила загін жовнірів.
Міська влада Солотвина в 1744 році заборонила лихварям зводити будинки біля ратуші, щоб легше було помітити опришків, які наступатимуть.



Сучасна карта - Солотвин