Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Отиня

Сторінка 1 з 8
Отиня - селище міського типу (з 1940 р.), центр селищної Ради. Розташована на річці Опрашині, за 32 км від районного центру. Через Отиню проходять залізниця і шосейна дорога. Залізнична станція. Населення - 3943 чоловіка.
В околицях Отині знайдено крем'яні та кам'яні знаряддя праці доби неоліту і бронзи.
Отиня належить до стародавніх поселень на Покутті. Відомий історик Садок Баронч (1814-1892) згадує про неї як містечко, відоме вже у XIII ст. Назва походить від слова «Отин» - невеликий замок, оточений валами, що був зведений для захисту від татарських наскоків. Ще й досі одна з околиць селища називається «За валами». Протягом XVI-XVII ст. ст. Отиня не втрачала оборонного значення. 1610 року Отиня згадується як міське поселення, що належало українському магнатові Олександру Балабану. В цей час селище називали Балабанівкою, а також Корчаковом.
У 1618 році польські шляхтичі Понятовські за 150 тис. злотих купили весь Отинянський маєток разом з навколишніми селами Угорниками, Грабичем, Голосковом, Хрупковом (тепер Струпків), а в 1643 році Отиня перейшла у власність магната Станіслава Потоцького.
Населення Отині часто терпіло від нападів турків і татар. На початку 1626 року, під час походу на Польщу султана Мурада IV, загони, які відокремилися від основних сил, зруйнували і спалили Корчаків (Отиню) та передмістя Коломиї, захопивши багато людей і майна.
Через посилення феодального гніту на початку 40-х років XVII ст. масового характеру набрала втеча селян від землевласників у міста. Лише 1643 року в Отині оселилися 33 сім'ї селян-втікачів. Тут у цей час, крім вільних міщан, ремісників і дрібних крамарів, проживали і кріпаки.
Похід Б, Хмельницького на Львів восени 1648 року сприяв пожвавленню селянського руху на Прикарпатті. Головним опорним пунктом селянського повстання
стала Отиня, яку прикривали райони, охоплені повстанням і в основному визволені від польсько-шляхетського панування. Повстанців очолив Семен Височан. Він за короткий час сформував військо, яке захопило шляхетські замки у Пневі, Єзуполі, Печеніжині та інших населених пунктах. Після здобуття цих фортець п'ятнадцятитисячне військо С. Височана поділилося на окремі загони, бо з такою кількістю людей важко було маневрувати, організовувати обоз. Для закріплення перемоги окремі загони, очолені сотниками й полковниками, Височан розіслав у довколишні райони. Кожний з цих загонів діяв самостійно, але вони підпорядковувалися Височану і вважали своїм центром Отиню. Наприкінці 1648 року під контролем Височана перебувало все Покуття. Проте польська шляхта мала перевагу в силах, і повстанці змушені були відступити на Правобережну Україну. С. Височан продовжував боротьбу у складі військ І. Богуна і В. Варениці.
В другій половині XVII - першій половині XVIII ст. на Прикарпатті посилився антифеодальний рух опришків. Вони не раз нападали на панський маєток в Отині, вели боротьбу і проти сільських багатіїв та орендарів. Зокрема, опришок Гордій із загону Нестора забрав у багатого селянина Отині Федора Гультая воли. В 1703 році опришки на чолі з Іваном Пискливим напали на орендарів Отині і забрали в них майно.
1753 року Отині надано було самоврядування за магдебурзьким правом. Для управління містечком із заможної верхівки міщани обирали війта, бургомістра, двох присяжних і писаря. Одночасно визначалися численні повинності селян, які складали більшість населення Отині. їх зобов'язували не тільки відбувати панщину на ланах поміщика, а й платити йому рогове по 1 злотому, 12 грошів від свині, 6 грошів від вівці, давати 2 курки, десятину від бджіл, платити 3 злотих за ділянку землі розміром 4080 кв. ліктів (1 лікоть - 0,5 м). На селян покладалися також і повинності щодо ремонту міських млинів, гребель, мостів, доріг тощо.
Населення Отині терпіло від малоземелля і безземелля. В 1788 році у володінні поміщика було 797 моргів землі, а селяни Отині та Грабича разом користувалися 1076 моргами орної землі. Середня врожайність з одного морга становила лише 4 корці зерна. В 1811 році на всі 262 селянські господарства Отині налічувалося тільки 27 коней і 67 волів. Уже 1820 року в Отині 36 господарств заможних селян мали понад 10 моргів кожне, у 44 господарствах на двір припадало землі менше З моргів, у 22 господарствах - менше 1 морга.


Дивиться також інші населені пункти району:

Сучасна карта - Отиня