Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Нижній Березів

Сторінка 1 з 8
Нижній Березів - село, входить до складу Середньоберезівської сільської Ради. Розташований в передгір'ях Карпат по берегах річки Лючки, за 22 км від міста Косова і за 25 км від залізничної станції Коломия. Через село проходить автомагістраль Коломия-Яблунів-Ділятин. Населення - 1375 чоловік.
На території села знайдені кам'яні знаряддя праці доби міді, трапляються також римські монети І-IV століть.
До XVII ст. існувало одне село - Березів. Центр села знаходився в урочищі Попівському, де був православний монастир (зруйнований татарами в XVII ст.). Розростаючись, село поділилося на частини: східну - Долішній (тепер Нижній Березів), західну - Вижній (тепер Верхній Березів), а та територія, де були соляні джерела, т. зв. бані, дістала назву Баня-Березів. Нинішнє село Середній Березів виділилося з Верхнього Березова у 1907 році.
Вперше у документах Березів згадується 1412 року. 1482 року в Березові був млин, криниця, з якої брали сіль, і сукновальня (ступа) - власність українських шляхтичів Івана Тимши і Сенька Баламута.
У першій половині XVII ст. село належало шляхтичеві Белзецькому. В 1642 році теребовльський староста Ю. Балабан, який ворогував з Белзецьким, напав на Березів і зруйнував його.
Селяни займалися переважно скотарством, землеробством і солеварінням; березівська шляхта торгувала сіллю, яку вивозили на схід України, зокрема в місто Бердичів. Тому в селі можна було почути прислів'я: «Збираєшся, як у Бердичів» (тобто повільно). У Баня-Березові сіль варили до 1799 року (дерев'яні чумацькі вози XVIII ст. з Березова експонуються у Львівському історичному музеї та Коломийському музеї народного мистецтва Гуцульщини. їх передав сюди І. А. Геник).
Селяни виконували на користь поміщика феодальні повинності, а з XVI ст. відробляли панщину. Лише дрібна українська шляхта звільнялася від панщини, хоч вона теж сплачувала різні податки. Найтяжчою серед феодальних повинностей була панщина. Розмір її визначався залежно від селянського наділу і наявності тяглової сили.
У XVII ст. панщина порівняно з минулим століттям значно зросла: від 2-З до 4-5 днів. Не звільнялися від неї і безземельні селяни - городники, загородники, халупники, комірники.
Крім панщини, селяни виконували багато додаткових повинностей. Вони зобов'язані були обгороджувати пасовиська, ремонтувати солеварні тощо. Про необмежену владу феодала над кріпаками свідчить і така повинність, як «ґвалти».
За «наказом двору» селяни кидали своє господарство і везли дрова чи руду до солеварні. В окремих випадках феодал заміняв повози грошовою оплатою. Селяни Нижнього Березова мали доставляти до соляної бані по 5 підвід дров на рік або за кожну підводу платити 20 злотих.
Терпіли селяни й від натуральних повинностей. Особливо тяжкими через неродючість підгірської землі були данини зерном. Селяни відбували натуральну повинність рибою, грибами, горіхами, малиною. Данину брали від кожного десятого
вулика й десятого дерева (причому розмір її визначався, тільки-но з'являлася зав'язь), від кожної свині, вівці. Розмір цієї данини часто залежав від примх управителя королівських маєтків.
Кріпаки давали десятини, зв'язані з утриманням панських бджіл, худоби, садів, а також шляхетських військ, зокрема тих,які призначалися для придушення виступів селян і опришків. Селяни здавали панові також птицю - гусей, курей; яйця. Крім натуральних повинностей, кріпаки зобов'язані були відбувати на користь пана різні грошові повинності. Серед них виділявся чинш, або оброк, розмір якого постійно збільшувався. Селяни платили безліч податків - роговий податок (від поголів'я худоби), поголовний (від кількості членів сім'ї), подимний (від двору, димаря), млинове (від кожного млинарського каменя з колом). Особливо обтяжуючими були податки на військо. У першій половині XVIII ст. податки брали з усього, що було в сільському господарстві.
Селяни були зовсім безправними. Феодал втручався навіть в особисті і родинні справи кріпаків.
Трудящі Нижнього Березова не раз піднімалися на боротьбу проти своїх гнобителів. У1490 році вони взяли участь в антифеодальному повстанні під керівництвом селянина Мухи. Посиленню антифеодальної боротьби сприяла


Сучасна карта - Нижній Березів