Сторінка 3 з 8
Коломиї чи Яблонові. Навіть у заможних селян не вистачало хліба на весь рік.
Населення страждало і від хвороб, особливо під час епідемій. У селі не було медичної допомоги. 15 вересня 1876 року журнал «Правда» писав, що «грип сотками змітає людей молодих з цього світа і то не лише дітей, але й 20-літніх... В Березові від зелених свят дотепер померло над 500 душ. Лікарської помочи там нема ніякої. Селянин так не має надії на
виздоровлення синів та доньок, що коли вони лежать ще при цілковитій притомності, батько послідну корову жене продати, бо не буде за що похоронити дітей».
Про темноту, нужду у Нижньому Березові, де «досі ще немає школи, зате корчем на кожній вулиці по кілька», писала 26 січня 1883 року газета «Батьківщина».
Злидні і безправ'я змушували селян Нижнього Березова шукати кращої долі
в інших країнах. З 1860 року вони почали виїжджати на заробітки в Росію, Молдавію, Угорщину, а після 90-х років - у Канаду, Прусію. Лише до Канади з Коломийського повіту виїхало понад 190 чоловік, у т. ч. 20 осіб з Нижнього Березова.
К. І. Геник, який 1896 року першим виїхав до Канади, писав землякам, що не слід захоплюватися Америкою, бо «за три роки (1897-1899) прибуло 20 000 наших людей, і не можна зразу знайти роботу для всіх», а агенти розхвалюють життя в Америці лише тому, що одержують за це долари.
Він покинув рідне село через переслідування австрійської поліції. Перебуваючи під впливом І. Франка, з яким познайомився 1878 року, К. Геник заснував у селі школу, читальню, крамницю, вів серед селян соціалістичну агітацію. Спочатку працював у Нижньому Березові вчителем, пізніше займався організацією кооперативних крамниць в інших селах. Підтримував тісні зв'язки з М. І. Павликом, істориком і фольклористом К. Г. Заклинським.
Читальня й школа, реорганізована пізніше у двокласну, відіграли значну роль у розвиткові освіти й культури. Однак не всі діти мали змогу вчитися. У 1899 році з 322 дітей до школи ходила лише 61 дитина. 80 проц. жителів села були неписьменними, навіть війт не знав грамоти. Навчалися в тісному, з одним вікном приміщенні сільської канцелярії.
Вчителі, громадськість Нижнього Березова, І. Франко, який часто відвідував село і жив тут літні місяці, добивалися будівництва школи, умовляли батьків посилати дітей вчитися. Завдяки зусиллям ради, створеної при школі, в 1899 році в Нижньому Березові почали будувати школу (закінчили її через 9 років). Незважаючи на труднощі, які уряд штучно створював, щоб затримати культурний розвиток українців, у 1890-1906 рр. З чоловіка з села здобули освіту і стали вчителями, а в 1914 році 5 чоловік закінчили Коломийську гімназію.
Вперше І. Франко виїхав до Нижнього Березова в березні 1880 року на запрошення К. Геника. Проте йому не вдалося зразу потрапити в село. Жандарми заарештували його в дорозі і відправили в Коломию, а через кілька днів, після обшуку у К. Геника в Нижньому Березові, П. Гладія - у Лючі, а також в інших селах і виявлення соціалістичних видань, ув'язнили ще кількох чоловік.
Вийшовши з тюрми, І. Франко і К. Геник приїхали в Нижній Березів. У селі письменник написав оповідання «На вершку», збирав народні пісні. «Побит у Березові,- згадував І. Франко,- збагатив мою збірку також гарною колекцією тамошніх приповідок». Але недовго прожив І. Франко у К. Геника. 17 серпня 1880 року за наказом коломийського старости заарештованого письменника в кайданах погнали босим до Коломиї, через Слободу Рунгурську й Печеніжин. «Тяжка це була дорога,- писав І. Франко, - після якої мені на обох ногах повідпадали нігті на пальцях».
Коли письменника випустили на волю, він знову повернувся в Нижній Березів, де за ним був встановлений пильний нагляд. 23 серпня 1880 року І. Франко виїхав з Нижнього Березова до Нагуєвичів, куди до нього приїжджали брати Кирило й Степан Геники. У 1900-1913 рр. письменник кілька разів відвідував Нижній Березів.
Читальня привчала селян до книги, організовувала голосні читки книг, журналів і газет для неписьменних. Тут створили хоровий гурток, яким керували
Дивиться також інші населені пункти району: