Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Нижній Березів

Сторінка 4 з 8
П. Гладій, І. Пригродський, В. Луговий. Кожного року гурток виступав з концертами на вечорах, присвячених прогресивним діячам культури, зокрема Т. Г. Шевченку. Про один з таких концертів писала 11 червня 1903 року газета «Свобода».
1910 року читальня з селянської хати переїхала в народний дім, збудований на громадські кошти. На внески членів передплачувались газети «Свобода», «Поступ», «Гайдамаки», журнали; в читальні були твори Т. Шевченка, І. Франка, В. Стефаника, М. Коцюбинського та інших прогресивних письменників.
У Нижньому Березові народився відомий польський художник і графік Северин Обст (1847-1917). Після закінчення малярської академії у Відні він працював на Гуцульщині, де на замовлення Львівського музею робив зарисовки узорів килимів, вишивок, писанок, різьби по дереву. В 1912 році на персональній виставці у Львові художник представив 200 картин, в яких відтворив природу і побут Гуцульщини.
У селі діяв комітет радикальної партії, активними членами якого були К. Геник, М. Кузич (Михасів), С. Геник, С. Арсенич та ін. Радикали боролися за економічні й політичні права, зокрема за загальне виборче право. Як писала 30 січня 1913 року газета «Хлібороб», селяни на своїх зборах вимагали виборчої реформи, відкриття українського університету, полегшення податкового тягару, критикували попа, дяка і війта, які переслідували радикалів за їх атеїстичну і громадську діяльність.
Під час першої світової війни село було ареною боїв між австро-угорськими і російськими військами. 27 жовтня 1914 року Нижній Березів зайняли російські війська. Потім село переходило з рук у руки, внаслідок чого завдано великих збитків - знищено посіви, зруйновано школу, 17 будинків.
Колишні військовополонені, очевидці й учасники Великої Жовтневої соціалістичної революції у Росії І. М. Геник, Д. І. Геник, П. Г. Сулятицький, Р. М. Арсенич, М. П. Томич, повернувшись до рідного села, розповідали про утворення Радянської держави, про ленінські декрети, про передачу російським селянам поміщицьких земель та інші соціальні перетворення. У 1918 році революційно настроєні
селяни Нижнього Березова скинули з посади війта, який разом з писарем гміни вислужувався перед австрійськими властями, використовував службове становище для особистого збагачення. Селяни Нижнього Березова не підтримали і влади буржуазно-націоналістичного уряду ЗУНР.
У червні 1919 року село окупували війська королівської Румунії, а в серпні -буржуазно-поміщицької Польщі. Жителі села не мирилися з окупацією. Разом з селянами Середнього Березова вони вирішили, озброївшись, вигнати окупантів. Коли про це стало відомо поліції, учасників підготовки повстання заарештували. У 1920 році березівські селяни, зокрема М. А. Будурович, М. С. Геник, І. М. Арсенич, брати Василь та Іван Арсеничі, боролися з польськими окупантами в лавах ЧУГА (Червоної Української галицької армії). Після демобілізації 1922 року Василь Арсенич залишився на Радянській Україні, працював
на партійній роботі, а Іван Арсенич вступив до Харківського університету. Залишився на Радянській Україні і працював учителем також І. М. Арсенич. Інші, повернувшись у село, організовували бойкот заходів окупаційних властей, зокрема саботували вибори до сейму і сенату, призов до польської армії. 1922 року польський уряд зобов'язав українців призовного віку пройти військову службу. Але переважна частина молоді втекла у гори. До села спорядили каральну експедицію, яка виловлювала дезертирів, арештовувала їх родичів, забирала в них худобу, одяг, продукти харчування.
Трудящих села визискувала влада, куркулі, орендарі, терпіли вони від корчмарів. Доводилось платити державний, дорожний, шкільний, страховий та інші податки, різні штрафи. Окремо стягували гроші за вимітання димаря, за сіль, яку брали в селі Текучі з соляних джерел.
1934 року в Нижньому Березові було 444 господарства. їм належало 425 га орної землі. Домашню худобу мали лише 203 господарства (всього налічувалося 375 голів великої рогатої худоби, в т. ч. 206 корів; 63 коней), один кінь припадав на 7 господарств.
Селяни збирали дуже низькі врожаї. У 1934 році з одного гектара одержали 5 цнт пшениці, 3 цнт жита, 4 цнт ячменю. Головним заняттям населення були тваринництво й домашні промисли. Жінки займалися переробкою


Сучасна карта - Нижній Березів