Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Ворохта

Сторінка 1 з 6
Ворохта - селище міського типу (з 1960 р.), розташоване в Карпатах, на висоті 850 м над рівнем моря, вздовж ріки Пруту, за 59 км від райцентру. Через селище проходить залізниця Івано-Франківськ - Рахів. Населення - 4950 чоловік.
Клімат Ворохти середньогірський, з помірно холодною зимою та прохолодним, нежарким літом. Чисте й свіже повітря, рівномірний температурний режим та мальовничі околиці сприяли тому, що Ворохта стала курортом, популярним далеко за межами нашої республіки.
Територію Ворохти заселено здавна. Тут знайдено крем'яні знаряддя праці доби міді. Дослідник гірського населення Карпат польський етнограф І. Фальковський, посилаючись на усні перекази, припускав, що Ворохту засновано у XVII ст.1 Тоді вона була присілком села Микуличина. За переказами, у перших жителів присілка Мочерняків був слуга - дезертир з армії, на прізвисько Ворохта. Він вважався дуже здібним, і до нього часто зверталися за порадами, приказуючи «їду до Ворохти». Звідсіля й пішла в народі назва нового гірського поселення - Ворохта.
Основою господарської діяльності жителів Ворохти в XVII - на початку XVIII ст. було скотарство, домашні промисли та землеробство. Свою худобу вони в першій половині червня гнали на полонини, а в другій половині вересня повертали додому. Селяни мали також невеличкі клаптики землі, на яких вирощували капусту, сіяли трохи вівса, ячменю, жита. Землю обробляли вручну, лише згодом більш заможні жителі почали користуватися бороною та дерев'яним плугом. Гірськими стежками гуцули Ворохти, як і всіх довколишніх сіл, сходили вниз, у міста, щоб обміняти продукти тваринництва й вироби з дерева на промислові товари.
Населення Ворохти зазнавало жорстокої експлуатації феодалів та лихварів, які діставалися і віддалених гірських поселень. Верховинці-гуцули вели боротьбу проти гнобителів. Вони приєднувалися до загонів Олекси Довбуша та його послідовників. Серед багатьох пісень і легенд збереглося оповідання про опришка Мочерняка з Ворохти. У селі суворо дотримували традицій, пов'язаних з повагою до опришків. Навіть найбагатшим парубком, який не був хоча б два-три тижні в їхніх загонах, нехтували дівчата. Опришківський рух в околицях Ворохти тривав аж до середини XIX ст. Архівні документи стверджують, що один з останніх опришківських загонів під керівництвом І. Волощука та І. Вередюка протягом семи тижнів 1845 року вчинив 16 нападів на багачів різних поселень Гуцульщини, зокрема Ворохти.
Після скасування кріпосного права економічне й політичне становище жителів лишалося важким. Майже половина земельної площі гірських повітів і понад 80 проц. площі карпатських лісів належала великим поміщикам, капіталістам, церкві й державі. Лише один з багатіїв Ворохти в другій половині XIX ст. володів 600-800 моргами полонин.
Поряд з куркульськими господарствами існували зубожілі, дрібні - сільської бідноти. Сільське господарство було малопродуктивним, з надзвичайно відсталою технікою. Валовий збір сільськогосподарських культур у Ворохті навіть наполовину не забезпечував жителів продуктами харчування. Скотарство, основне заняття населення Ворохти, теж не задовольняло його потреб, адже більшість поголів'я великої рогатої худоби та овець належала куркулям і лихварям.
Важке економічне становище змушувало бідноту шукати додаткових джерел заробітку. Використовуючи дешеву сировину - дерево, гуцули розвивали домашні промисли, вироби яких реалізовували на ринку. Однак цього було не досить і селянам доводилося виїжджати на сезонні роботи до різних країн. Ворохтянці емігрували до Канади, Бразілії, Аргентіни. А місцем сезонних робіт стали Німеччина, Угорщина, Франція. Але й це не поліпшило їх становища. Відомо, що 1902 року поміщик граф Замойський найняв до 80 гуцулів на сезонні роботи в Закопане, обіцяючи їм за це добрі гроші. До місця роботи біднякам довелося йти пішки.
Важко працюючи майже два місяці, вони нічого не заробили, ще й заборгували поміщикові.
1894 року стала до ладу залізнична магістраль Станіслав-Яремча-Ворохта - Рахів, споруджена для вивозу карпатського лісу в промислові райони АвстроУгорщини, Польщі та інших країн. Це сприяло певному економічному зрушенню у Ворохті. Для первинної обробки лісу в 1906-1910рр. було побудовано лісозавод. Лісоексплуатація здійснювалася хижацькими методами. Навіть деякі польські буржуазні вчені змушені були визнати, що в


Сучасна карта - Ворохта