Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Село Брошнів існувало вже у XVI ст.1. Навколо нього росли дрімучі ліси. З розвитком капіталізму сюди рушили ділки Австрії та Німеччини. У 80-х роках XIX ст. поблизу Брошнева засновано деревообробний завод Шраєра та Іштера. Кілька будинків для адміністрації та бараків для робітників поклали початок новому селищу. Спеціалістами на заводі були переселенці - німці, угорці, поляки, яких тут називали осадниками. Тому селище стало називатися Брошнів-Осадою.
Сваволя заводчиків у ставленні до робітників не обмежувалася ніякими законами. Робочий день тривав щонайменше 12-13 годин на добу. Плату ж робітник одержував мізерну - 1 -2 крони, жінкам платили вдвоє менше.
У Брошнів-Осаді в 1894 році відкрито однокласну школу, 1912 року вона стала двокласною. У селищі не було жодного медичного працівника.
Цілком природно, що робітники повставали на боротьбу за поліпшення свого становища. В 1906 році деревообробники Брошнів-Осади оголосили страйк солідарності з робітниками калійних промислів сусіднього Калуша.
В 1911 році деревообробники Брошнів-Осади знову застрайкували. Керував ними страйковий комітет. Страйкарі вимагали не тільки підвищення заробітної плати, скорочення робочого дня, поліпшення санітарного стану робочих місць, а й запровадження загального виборчого права і таємного голосування. Заводчики відрядили на переговори своїх представників, які вмовляли їх припинити страйк, обіцяючи при цьому задовольнити деякі вимоги робітників, зокрема підвищити заробітну плату. Робітники повірили і поновили роботу. А під зиму управитель звільнив з роботи 11 найбільш «бунтарних» робітників і їхні сім'ї вигнав з бараків.
Деревообробні підприємства фірми «Глезінгер», що існували в навколишніх селах з 60-х років XIX ст., об'єднано в лісокомбінат у 1911 році. Його підприємства устатковано новітньою технікою. В основному продукція лісокомбінату йшла на експорт. Серед 1 тис. робітників лісокомбінату було чимало мешканців Брошнів-Осади. Умови праці тут мало чим відрізнялися - такий же 12-годинний робочий день, як і на заводі Шраєра та Іштера, а заробіток не перевищував 2 крон.
Робітники Брошнів-Осади все рішучіше вимагали від заводчиків підвищення заробітної плати, поліпшення умов життя. В 1912 році на Брошнівському заводі вибухнув страйк. Ним керував комітет, до складу якого увійшли робітники Костянтин Пухта, Яків Хоптяк, Михайло Зозуляк, Микола Юкаш. Страйк тривав 2 тижні і закінчився перемогою - майже на 10 проц. було підвищено заробітну плату. Адміністрація дозволила робітникам одержувати відходи гаї паливо.
В роки першої світової війни Брошнівський деревообробний завод був зруйнований і більше не відроджувався.
За часів ЗУНР і тоді, як її замінили польські окупанти, робітники БрошнівОсади не припиняли боротьби, вони не тільки добивалися поліпшення матеріального становища, а й згуртовувалися на політичну боротьбу. Влітку 1921 року в Брошнів-Осаді виник комуністичний осередок. Секретарем його став Юзеф Ярошинський. Комуністи Владислав Марчинець, Юзеф Косовський та інші очолювали робітничий рух. 22 серпня 1922 року застрайкували 800 робітників тартака фірми «Глезінгер». Страйкарі вимагали не тільки підвищення заробітної плати, а й платної відпустки на 14-21 день на рік. В результаті страйку було скорочено робочий день до 8 годин.
В 1921 році розпочалося будівництво в Брошнів-Осаді нового деревообробного заводу фірми «Долина», завершено його 1923 року. Через кілька років на цьому підприємстві уже працювало 546 робітників. Тут не було техніки безпеки, і це спричинялося до частих виробничих травм та смертних випадків. У жовтні 1921 року загинув робітник Р. Р. Цирбус під час аварії верстата. Покалічилися робітники І. Я. Хоптяк, В. М. Сенюк. Підприємці не сплачували робітникам-інвалідам ніякої компенсації. Не існувало соціального страхування. Власники заводу різними способами примушували робітників працювати якнайдовше, тому робочий день іноді тривав 10-11 годин. Жоден українець не обіймав посади інженера чи
Брошнів-Осада
Сторінка 1 з 6
Брошнів-Осада - селище міського типу (з 1940 р.), центр селищної Ради, розташоване за 7 км від районного центру. Через селище проходять залізнична колія та автомагістраль. Залізнична станція - Брошнів. Населення - 4230 чоловік. Селищній Раді підпорядковано село Брошнів. Сваволя заводчиків у ставленні до робітників не обмежувалася ніякими законами. Робочий день тривав щонайменше 12-13 годин на добу. Плату ж робітник одержував мізерну - 1 -2 крони, жінкам платили вдвоє менше.
У Брошнів-Осаді в 1894 році відкрито однокласну школу, 1912 року вона стала двокласною. У селищі не було жодного медичного працівника.
Цілком природно, що робітники повставали на боротьбу за поліпшення свого становища. В 1906 році деревообробники Брошнів-Осади оголосили страйк солідарності з робітниками калійних промислів сусіднього Калуша.
В 1911 році деревообробники Брошнів-Осади знову застрайкували. Керував ними страйковий комітет. Страйкарі вимагали не тільки підвищення заробітної плати, скорочення робочого дня, поліпшення санітарного стану робочих місць, а й запровадження загального виборчого права і таємного голосування. Заводчики відрядили на переговори своїх представників, які вмовляли їх припинити страйк, обіцяючи при цьому задовольнити деякі вимоги робітників, зокрема підвищити заробітну плату. Робітники повірили і поновили роботу. А під зиму управитель звільнив з роботи 11 найбільш «бунтарних» робітників і їхні сім'ї вигнав з бараків.
Деревообробні підприємства фірми «Глезінгер», що існували в навколишніх селах з 60-х років XIX ст., об'єднано в лісокомбінат у 1911 році. Його підприємства устатковано новітньою технікою. В основному продукція лісокомбінату йшла на експорт. Серед 1 тис. робітників лісокомбінату було чимало мешканців Брошнів-Осади. Умови праці тут мало чим відрізнялися - такий же 12-годинний робочий день, як і на заводі Шраєра та Іштера, а заробіток не перевищував 2 крон.
Робітники Брошнів-Осади все рішучіше вимагали від заводчиків підвищення заробітної плати, поліпшення умов життя. В 1912 році на Брошнівському заводі вибухнув страйк. Ним керував комітет, до складу якого увійшли робітники Костянтин Пухта, Яків Хоптяк, Михайло Зозуляк, Микола Юкаш. Страйк тривав 2 тижні і закінчився перемогою - майже на 10 проц. було підвищено заробітну плату. Адміністрація дозволила робітникам одержувати відходи гаї паливо.
В роки першої світової війни Брошнівський деревообробний завод був зруйнований і більше не відроджувався.
За часів ЗУНР і тоді, як її замінили польські окупанти, робітники БрошнівОсади не припиняли боротьби, вони не тільки добивалися поліпшення матеріального становища, а й згуртовувалися на політичну боротьбу. Влітку 1921 року в Брошнів-Осаді виник комуністичний осередок. Секретарем його став Юзеф Ярошинський. Комуністи Владислав Марчинець, Юзеф Косовський та інші очолювали робітничий рух. 22 серпня 1922 року застрайкували 800 робітників тартака фірми «Глезінгер». Страйкарі вимагали не тільки підвищення заробітної плати, а й платної відпустки на 14-21 день на рік. В результаті страйку було скорочено робочий день до 8 годин.
В 1921 році розпочалося будівництво в Брошнів-Осаді нового деревообробного заводу фірми «Долина», завершено його 1923 року. Через кілька років на цьому підприємстві уже працювало 546 робітників. Тут не було техніки безпеки, і це спричинялося до частих виробничих травм та смертних випадків. У жовтні 1921 року загинув робітник Р. Р. Цирбус під час аварії верстата. Покалічилися робітники І. Я. Хоптяк, В. М. Сенюк. Підприємці не сплачували робітникам-інвалідам ніякої компенсації. Не існувало соціального страхування. Власники заводу різними способами примушували робітників працювати якнайдовше, тому робочий день іноді тривав 10-11 годин. Жоден українець не обіймав посади інженера чи