Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Городенка

Сторінка 1 з 8
Городенка - місто районного підпорядкування (з 1939 р.). Розташована в степовій зоні правобережжя Дністра, за 109 км від обласного центру. Через місто проходять залізниця й автомагістраль. Залізнична станція. Населення - 8034 чоловіка.
Городенка - центр Городенківського району. Площа його-0,8 тис. кв. км. Населення - 74874 чоловіка (у т. ч. сільського - 62,4 тис., міського - 12,5 тис. чоловік). У районі 57 населених пунктів, підпорядкованих одній міській, 2 селищним та 26 сільським Радам; 28 колгоспів та 2 радгоспи. Земельні угіддя району - 70957 га, в т. ч. 51,4 тис. га орної землі, 6,4 тис. га лук і пасовиськ, 0,8 тис. га садів, 1,1 тис. га лісів.
У Городенківському районі є 9 промислових підприємств, 52 школи, 22 будинки культури та 40 клубів.
На околицях Городенки знайдено кам'яні знаряддя праці доби міді та бронзи, поховання доби бронзи, а також бронзову застібку перших століть нашої ери та візантійські монети.
Письмові згадки про Городенку належать до кінця XII ст., коли вона була власністю галицького князя Ярослава Осмомисла. Населення Городенки платило князеві натуральний оброк. В кінці XIV ст. Городенку захопила польська шляхта. Для зміцнення свого становища на початку XV ст. вона спорудила в Городенці замок. Хоч селяни в XV-XVI ст. ст. ще користувалися правом виходу з общини, воно було так обмежене, що фактично селяни перетворилися в кріпаків. Тільки з дозволу феодала, за високу плату, на очах всієї общини відбувався вихід.
Селяни були беззахисні перед паном. За вбивство селянина шляхтич платив тільки штраф у 10 грошів. У XV-XVI ст. ст. в Городенці переважали землеробство і тваринництво, а з кінця XVI ст. тут почало розвиватися і ремесло. Навколо замку поселилися бондарі, столяри, стельмахи, колісники, теслярі. Вони створили свої цехові організації. Бондарі, зокрема, об'єдналися в цех, який управлявся як Львівський цех бондарів. Пізніше вони об'єдналися в один цех із столярами та стельмахами.
Восени 1648 року жителі Городенки разом з селянами сіл Олешева, Любківців, Чернятина і (їаболотова напали на замок Яна Жолчинського в Городенці, розгромили шляхетську залогу, розібрали все майно, а будівлі спалили.
Бої в Городенці та її околицях у 1648-1654 рр. і каральні експедиції польської шляхти підірвали господарство міста. Значну частину будівель було зруйновано або спалено. Тільки наприкінці XVII ст. Городенка почала відроджуватися. Через місто пролягав торговий шлях з Молдавії до Кракова. Весною і восени тут відбувалися ярмарки. Торгували в основному євреї і поляки, які складали майже половину населення міста. На початку XVIII ст. в Городенці стали поселятися вірмени. Вони також займалися торгівлею. Крім цього, вірмени були вправними кушнірами. Б місті налічувалося 30 кушнірів, свої вироби вони вивозили до Львова, Кракова, Молдавії. В 1668 році Городенка дістала магдебурзьке право. Це певною мірою послабило гніт польської шляхти над частиною населення міста - ремісниками і торговцями. Але переважна більшість мешканців Городенки виконувала феодальні повинності у формі відробіткової ренти (панщини), що визначалася потижнево за кількістю наявної землі і досягала до 5 днів на тиждень. Крім панщини, селяни відбували т. зв. позапанщизняні повинності: «повози», які виконували всі незалежно від розмірів землеволодіння, несли охорону панського двору, шарварки тощо. Уникаючи панського гніту, селяни з навколишніх сіл тікали. Частина втікачів осідала в Городенці. Пани розшукували своїх кріпаків і суворо карали. В 1702 році до Городенки був делегований стольник К. Дульський для переговорів з Стефаном Потоцьким. Йшлося про те, щоб останній без суду і зайвих витрат видав селянвтікачів з належних йому міст. У квітні 1725 року шляхтич Єльський скаржився, що селяни Городенки відмовилися виконувати панщину, хоча сам визнавав: «їм ні з чого жити, бо зовсім не мають паші і сіна, а далі й соломи, через що воли і коні хитаються та ледве ходять». Визискували трудящих і церковні феодали. На початку
XVIII ст. в Городенці засновано греко-католицький монастир, а в 1743 році створено римсько-католицьку парафію. Духовенство збирало з населення десятину, примушувало парафіян працювати у власному господарстві. Церковникам належала вся східна частина міста, яку називали Монастирським Кутом. Католицькі й уніатські священики намагалися


Сучасна карта - Городенка