Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Городенка

Сторінка 4 з 8
каральна експедиція, що у вересні-жовтні 1930 року провела масові арешти, обшуки, під час яких вилучила багато комуністичної літератури.
Всупереч політиці національного гноблення, здійснюваної польським буржуазним урядом, трудящі відстоювали свої національні традиції, українську культуру, свою мову. В 1928 році вони створили радикальне культурно-освітнє товариство «Книга», яке працювало під керівництвом організації «Сельробу». Товариство не тільки поширювало знання, а й пропагувало прогресивні ідеї. В 1928 році під час виборів до польського сейму члени товариства голосували за робітничо-селянський список, за що товариство було заборонено.
Зовнішній вигляд міста був непоказний. В центрі - садиби багатіїв, обнесені високими кам'яними мурами, а навкруги півторатисячна маса похилених хат під солом'яними стріхами. Вздовж вузьких кривих вуличок тяглися почорнілі соняшникові паркани. Навіть в центрі міста, де зосередилися купецькі лавки, не було бруківки. Найбільше терпіло бідне населення від нестачі питної води. В мілких колодязях вода була гірко-солоною, перенасиченою вапном. Дощ став єдиним джерелом прісної води. Але з гнилих солом'яних стріх бідняки її збирали мало. В зливу люди з відрами тяглися до монастиря. А монахи брали з людей гроші за воду, що стікала з дахів.
У 1937 році в Городенці практикували тільки 6 приватних лікарів та 5 фармацевтів.
Дітям бідняків недоступною була навіть початкова освіта - в загальних школах за навчання доводилося платити. Ці школи відвідувало всього 350 учнів. Діти заможної верхівки вчилися в польській державній та українській приватній гімназіях. Функціонували сільськогосподарська школа на 50 учнів і ткацька школа на 10 учнів. До 1939 року мешканці Городенки користувалися лише однією бібліотекою з невеликим книжковим фондом. З полиць бібліотеки вилучили твори прогресивних письменників, на їх місці з'явилися реакційні видання. Прогресивна революційна література потрапляла до рук читачів тільки нелегальним шляхом.
Приклад соціалістичного будівництва на Радянській Україні запалював трудящих в боротьбі за поліпшення свого становища. Взимку 1935 року страйкували робітники цукрового заводу і будівельники. Страйкарі вимагали підвищення заробітної плати, а також права організовувати профспілки. Літом цього й наступного року відбулися страйки сільськогосподарських робітників. Боротьбою трудящих керували комуністи. В основному страйкарі добилися задоволення своїх вимог. З 1932 року в Городенці був повітовий комітет КПЗУ, який працював у тісному контакті з міською партійною організацією. Передові робітники вступали до КПЗУ. В місті налічувалося понад 30 комуністів та багато співчуваючих. В листопаді 1934 року створено підпільний міський комітет КПЗУ. Його очолив муляр Й. Пясецький. Комуністи згуртовували робітників підприємств і ремісничих майстерень, створювали профспілкові організації. У 1935 році виникла профспілка цукровиків, пізніше - робітників ґуральні, каменоломень, заводу для виробництва вапна, на пивному і спиртовому заводах. В 1937 році з ініціативи комуністів в місті було створено міський комітет МОДРу. Комуністи мали вплив у міській народній читальні «Просвіти». За це їх переслідували. Тільки в березні-квітні 1937 року поліція провела 11 обшуків. 6 комуністів було віддано до суду.
Та час визволення від чужоземного панування наближався. У вересні 1939 року трудове населення міста з червоними прапорами, квітами, хлібом-сіллю вийшло зустрічати частини Червоної Армії. Ще до їх приходу робітники та селяни Городенки під керівництвом комуністів створили тимчасове управління, яке встановило революційний порядок у місті. На цукровому, пивному, спиртовому заводах, у каменоломні виникли робітничі комітети, які разом з профспілками взяли в свої руки керівництво виробництвом. Тимчасове управління, очолюване колишнім бідняком Г. І. Батраком, забезпечило роботою безробітних, вжило заходів до поліпшення побутових умов трудящих, організувало облік і охорону майна підприємств та поміщицьких садиб. На підприємствах проходили збори і мітинги, на яких трудящі міста висловлювали єдину волю - возз'єднатися з Українською РСР. Мешканці Городенки висунули кандидатом у депутати Народних Зборів Західної України колишнього активного члена КПЗУ біднячку М. О. Дідик.
Зі встановленням Радянської влади, у листопаді 1939 року, Городенка стала районним центром. Першим головою міської Ради обрали Г. І. Батрака,


Сучасна карта - Городенка