Сторінка 2 з 8
покатоличити українців. У 1760 році на кошти Потоцького було зведено в Городенці костьол, який є визначною архітектурною спорудою і нині оберігається державою.
Наприкінці XVIII ст. Городенка була вже досить великим містечком. Тут налічувалося 774 будинки і мешкало 5010 чоловік, у т. ч. 2855 українців, 1610 євреїв, решта -
поляки і вірмени. Основним заняттям населення було хліборобство. Більше половини селян не мали тяглової сили. Врожаї збирали низькі.
В 1788 році в Городенці відкрито першу п'ятирічну школу, в якій викладання провадилося німецькою мовою. За навчання доводилося платити 250 золотих ринських на рік. Це була велика сума (центнер жита коштував 7 ринських), і заплатити її могли тільки багатії.
Феодальний гніт не зміг придушити творчих сил народу, його потягу до справедливості, правди. Було тут дуже розповсюджено виготовлення художніх народних тканин. За легендами, саме тут У Городенці, складено один з варіантів широко відомої народної пісні - балади про Бондарівну - горду дівчину, яка кинула сміливий виклик всесильному феодалові Потоцькому.
Після скасування кріпосного права поміщики в Городенці мали 2788 моргів землі, а селянська власність дорівнювала 8535 моргам. На двір пересічно припадало по 1-2 морги. Поміщики і куркулі, застосовуючи найману працю і машини, виробляли сільськогосподарські продукти не тільки на внутрішній, а й на зовнішній ринок. Запровадження машин зменшувало потребу в робочих руках, призводило до аграрного перенаселення і таким чином до надмірної дешевизни робочої сили.
Зростала в Городенці й промисловість. Було збудовано паровий млин та крупорушку, які давали власникові 14 тис. золотих доходу на рік. У 1870 році розпочалося будівництво спиртового і пивоварного заводів. Тоді ж пущено 2 печі для випалювання вапна. -В 90-х роках XIX ст. тут відкрито каменоломню, цукроварню, ґуральню. 1907 року стали до ладу цементний і черепичний заводи. Робочий день на підприємствах не регламентувався. За 12-14 годин виснажливої праці робітник одержував не більше 3 золотих.
Поступово Городенка перетворювалася в місто. Буржуазія почала зводити собі великі кам'яні будинки. Наприкінці XIX ст. відкрито першу лікарню на 20 ліжок. Якщо в 1870 році в Городенці мешкало близько 9 тис. чоловік, то в 1909 було вже понад 14 тис. Завдяки швидкому зростанню населення вигідною справою стало домовласництво. За здачу помешкання домовласники одержували 3400 золотих на рік.
Дещо поліпшився стан освіти. 1887 року п'ятирічну школу реорганізовано в 2 шестирічні - чоловічу і жіночу. 1899 року почалося навчання у ткацькій школі, яку відвідувало 30 учнів. Відкрито польську гімназію. Та саме в галузі освіти найбільш виразно виявлялася колонізаторська політика австро-угорського уряду щодо українців. Мешканцям Городенки довелося вести наполегливу боротьбу за українську школу. В 1902 році на повітових зборах інтелігенції прийнято рішення про збір коштів на відкриття української гімназії, для чого створено комітет на чолі з лікарем Ціпановським. 15 липня почали працювати безплатні підготовчі курси, їх відвідувало 50 хлопців. А восени відкрито перший клас української гім
назії, вона існувала виключно за рахунок плати за навчання та добровільних пожертвувань населення всього повіту. В 1914 році шестирічну жіночу школу було реорганізовано в семирічну.
Перші виступи робітників з вимогами поліпшення економічного становища відбулися на початку XX ст. Під впливом революції 1905-1907 рр. в Росії боротьба трудящих Городенки стала більш організованою і набула політичного спрямування. Робітники ремонтних майстерень, спиртового та пивного заводів Дмитро Дубковецький, Іван Романко, Василь Зрайчук та інші 11 червня 1906 року організували страйк 150 робітників. Вони вимагали підвищення заробітної плати, поліпшення умов праці. Проти них були кинуті війська, які заарештували 75 робітників, решту примусили працювати. Але, як доповів староста, страйкарі розбіглися. Незабаром робітники вийшли на вулицю з вимогою звільнити заарештованих. До них приєдналися сотні сільськогосподарських робітників з навколишніх сіл. Демонстранти проголошували лозунги: «Геть гнобителів!», «Волю - трудящим!», «Хліба - дітям!», «Трудящим -рівноправ'я!». Військовий загін розігнав демонстрацію. Тиждень продовжувалася боротьба, і робітники
Дивиться також інші населені пункти району: