Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Городенка

Сторінка 3 з 8
домоглися задоволення деяких вимог - арештованих звільнили, а промисловці змушені були підвищити заробітну плату. Але власті посилили репресії проти трудящих, до Городенки ввели постійний гарнізон. Місцеві жителі брали участь у вічах, що скликалися в Коломиї. На них висувалися вимоги запровадження загальних і таємних виборів, відкриття шкіл, де вчили б українською мовою, тощо.
У роки першої світової війни територія міста і повіту стала ареною боїв. Особливо Городенка потерпіла у вересні 1914 року під час Галицької битви, яка тривала понад 30 днів. Значна частина будинків була зруйнована. Постійні реквізиції призвели до крайнього зубожіння трудящих. Навіть місцеві урядовці доповідали про це намісництву. Населення Городенки вітало прихід російських солдат, сподіваючись на визволення від національного гноблення. Від російських солдатів дізналося воно і про Лютневу революцію 1917 року, про повалення царя. Однак у червні 1917 року Городенка знову потрапила до рук австроугорських військ.
Навесні 1918 року відбулися заворушення на спиртовому та цегельному заводах. Робітники вимагали передати підприємства трудящим, як це зроблено в Радянській Росії. Мешканці міста ігнорували розпорядження націоналістичного уряду ЗУНР.
к 26 травня 1919 року Городенку окупувала румунська армія, а восени вона перейшла до Польщі. В боротьбі проти окупантів трудящі-українці виступали пліч-о-пліч з трудящими інших національностей. У 1920 році, коли Червона Армія почала визволяти західноукраїнські землі, всі трудящі Городенки виступили за встановлення Радянської влади. їм співчували польські солдати, які не хотіли вою
вати проти трудящих, дезертирували з армії. Разом з мешканцями Городенки вони нападали на поліцейські постерунки.
Щоб виправдати свою загарбницьку політику, окупаційні власті вдавалися не тільки до репресивних заходів, а й фальсифікували результати перепису населення 1921 року. Було оголошено, що більшість населення міста - поляки. Одночасно окупанти прагнули облікувати майно з метою «відрегулювання» податкової системи. Під впливом прогресивної інтелігенції та передових робітників мешканці Городенки виступили проти цієї фальсифікації, протидіяли ополячуванню населення, не давали ніяких відомостей. Тоді до Городенки ввели війська, які придушили виступ.
1921 року в Городенці виникла комуністична організація. Членами її були селяни містечка І. О. Романюга, брати М. С. та С. С. Ружицькі, С. І. Панчук, службовець Б. І. Купчинський, студенти В. О. Гафткович, С. М. Перейма та Д. І. Лазорко (секретар). Через деякий час Д. І. Лазорко став членом Коломийського окружкому КПЗУ. Не раз поліція вилучала в населення комуністичні газети і журнали. Політична атмосфера в місті особливо загострилася в 1922 році, під час виборів до польського сейму. Комуністи закликали бойкотувати вибори. Значна частина жителів відмовилася брати участь у виборах. Міська біднота, позбавлена права голосу, вимагала політичного і громадського рівноправ'я. В день виборів відбулася антиурядова демонстрація, на яку влада відповіла новими репресіями: в Городенківському повіті ув'язнили 242 чоловіка.
1923 року в Городенці відновили роботу спиртовий завод, цегельня, ремісничі майстерні. Пожвавилася торгівля. Умови праці на підприємствах були тяжкими. Робітники спиртового заводу працювали по 12 годин на добу за 1-3 злоті. Численні штрафи скорочували й цей мізерний заробіток. Промисловці не виконували правил техніки безпеки. Трудящі тулилися в бараках, жили в антисанітарних умовах, через що поширювалися різні хвороби, зокрема туберкульоз. Пролетарі піднімалися на боротьбу проти гнобителів. У травні 1925 року відбувся п'ятиденний страйк 130 будівельників. Вони вимагали підвищення заробітної плати з 2 до 3 злотих. Характерно, що серед керівників страйку були жінки Ганна Марущак та Марія Чернецька.
У роки світової економічної кризи (1929-1933 рр.) цукровий та спиртовий заводи скоротили виробництво. Середній денний заробіток робітника цукрового заводу зменшився на 30 проц. У 1930 році в Городенці відбулося кілька демонстрацій робітників цукрового заводу та інших підприємств, а також безробітних. Демонстранти зажадали роботи, підвищення заробітної плати, припинення переслідувань прогресивних діячів. До міста прибула


Сучасна карта - Городенка