Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Калуш - центр району, площа якого 0,715 тис. кв. км., населення - 111 278 чоловік, у т. ч. міського - 43 834. Пересічна густота на 1 кв. км.- 142,5 чоловіка. У районі 55 населених пунктів, у т. ч. 1 місто, 1 селище міського типу, 22 центри сільських Рад. Територію району перетинають залізниця Чернівці-Львів та автомагістралі Львів-Івано-Франківськ, Калуш-Войнилів-Рогатин. Надра району багаті на калійні руди, торф, газ і поклади цегельно-черепичної сировини. У районі 18 промислових підприємств, 19 колгоспів, 2 радгоспи. їм належить 53 398 га землі, з них 24 319 га орної, 7065 га лісів, 3535 га сінокосів, 7375 га пасовиськ. Провідна галузь сільського господарства - м'ясо-молочне тваринництво. Район має 300 торговельних підприємств, 150 підприємств громадського харчування; 11 лікарень, лікувально-профілактичних закладів та 62 медпункти; 12 середніх, 32 восьмирічні, 17 початкових шкіл, спецшколу, середню заочну і 2 середні школи робітничої молоді, хіміко-технологічний технікум, 5 міських професійно-технічних училищ, музичну та 2 спортивні школи, вечірнє відділення Івано-Франківського інституту нафти і газу; 57 клубних закладів, 60 бібліотек, 60 стаціонарних кіноустановок, 6 народних університетів.
Місцевість, де нині розташований Калуш, заселялася людиною здавна. Про це свідчать знайдені в урочищі Заліссі кам'яні знаряддя праці, а в передмісті Підгірків - поховання доби бронзи.
Уперше Калуш згадується в письмових джерелах середини XIII ст. У літопису говориться, що 1241 року князь Данило Галицький, почувши про наближення татар і бажаючи зміцнити свої землі, «їхав до Бакоти і Каліуша...». У 1387 році Калуш загарбала шляхетська Польща. Шляхта разом з католицьким духовенством зразу почали прибирати до своїх рук кращі землі, ліси, соляні копальні, солеварні, відкрили тут костьол та латинську школу.
З 1533 року місто - адміністративний центр староства, до якого належало ряд сіл. У 1549 році воно дістало магдебурзьке право, стало королівським «вільним містом» з власним гербом. На червоному полі, оточеному лаврами й увінчаному короною, зображені пірамідки солі і літера «К». Щорічно в Калуші відбувалися 2 великі ярмарки та кожної п'ятниці - базар. Місто на той час було і військовооборонним пунктом, мало замок з баштами й вали. До наших часів збереглися назви вулиць: Завалова, Валова, Замкова.
Будівництво палаців, костьолів, замків та інших військових споруд, які здійснювала польська шляхта, важким тягарем лягало на плечі жителів міста. Крім основного податку - чиншу, міщан примушували платити за бджіл, за варку солоду, постачати на панський двір продукти, дрова, відробляти панщину, платити 30 грошів щорічно для укріплення міста.
Становище трудящих погіршувалось не лише через посилення експлуатації, а й внаслідок безперервної міжусобної боротьби польської шляхти та безперервних нападів татарських загарбників. У 1595 році Калуш був вщент спалений татарською ордою.
У відповідь на посилення гніту жителі міста від пасивних форм протесту - скарг, втеч, невиходу на роботу - вдаються до активної боротьби: захоплюють у шляхти землю, майно, вбивають поміщиків, піднімають повстання. У 1490-92 рр. вони взяли участь у селянському повстанні під проводом Мухи. Великий вплив на розгортання боротьби трудящих проти гнобителів мала визвольна війна українського народу 1648-1654 рр. Коли восени 1648 року на Прикарпатті з'явилися козацько-селянські війська під проводом Богдана Хмельницького, в Калуші було створено повстанський загін чисельністю 3-4 тис. чоловік, куди влилися міщани й селяни навколишніх сіл. Загін очолили ватажки з міщан і селян: Дунець, Мельників, Іван з Грабівки, Гриць Величкович, Іван Овсяник, Федір Кравець, Юзько Кобиляка, Петро Козак, Лесь Орищак та Федько Швець. Калуські повстанці підтримували зв'язки з повстанцями Покуття. Разом із загоном Семена Височана вони восени 1648 року розгромили замок шляхтича Г. Пшелуського в Студинці і замок шляхтянки К. Яблонської у Підгірках, а в лютому 1649 року покарали в Калуші шляхтича М. Бабецького. Наприкінці
Калуш
Сторінка 1 з 8
Калуш - місто районного підпорядкування, розкинулося на берегах річки Сивки - притоки Дністра, за 28 км від Івано-Франківська. Міській Раді підпорядковані села Мостище, Підгірки, Хотинь. Через місто проходить залізниця Івано-Франківськ-Львів та автострада Чернівці-Львів. Калуш - центр хімічної промисловості Прикарпаття. Населення 40 778 чоловік. Місцевість, де нині розташований Калуш, заселялася людиною здавна. Про це свідчать знайдені в урочищі Заліссі кам'яні знаряддя праці, а в передмісті Підгірків - поховання доби бронзи.
Уперше Калуш згадується в письмових джерелах середини XIII ст. У літопису говориться, що 1241 року князь Данило Галицький, почувши про наближення татар і бажаючи зміцнити свої землі, «їхав до Бакоти і Каліуша...». У 1387 році Калуш загарбала шляхетська Польща. Шляхта разом з католицьким духовенством зразу почали прибирати до своїх рук кращі землі, ліси, соляні копальні, солеварні, відкрили тут костьол та латинську школу.
З 1533 року місто - адміністративний центр староства, до якого належало ряд сіл. У 1549 році воно дістало магдебурзьке право, стало королівським «вільним містом» з власним гербом. На червоному полі, оточеному лаврами й увінчаному короною, зображені пірамідки солі і літера «К». Щорічно в Калуші відбувалися 2 великі ярмарки та кожної п'ятниці - базар. Місто на той час було і військовооборонним пунктом, мало замок з баштами й вали. До наших часів збереглися назви вулиць: Завалова, Валова, Замкова.
Будівництво палаців, костьолів, замків та інших військових споруд, які здійснювала польська шляхта, важким тягарем лягало на плечі жителів міста. Крім основного податку - чиншу, міщан примушували платити за бджіл, за варку солоду, постачати на панський двір продукти, дрова, відробляти панщину, платити 30 грошів щорічно для укріплення міста.
Становище трудящих погіршувалось не лише через посилення експлуатації, а й внаслідок безперервної міжусобної боротьби польської шляхти та безперервних нападів татарських загарбників. У 1595 році Калуш був вщент спалений татарською ордою.
У відповідь на посилення гніту жителі міста від пасивних форм протесту - скарг, втеч, невиходу на роботу - вдаються до активної боротьби: захоплюють у шляхти землю, майно, вбивають поміщиків, піднімають повстання. У 1490-92 рр. вони взяли участь у селянському повстанні під проводом Мухи. Великий вплив на розгортання боротьби трудящих проти гнобителів мала визвольна війна українського народу 1648-1654 рр. Коли восени 1648 року на Прикарпатті з'явилися козацько-селянські війська під проводом Богдана Хмельницького, в Калуші було створено повстанський загін чисельністю 3-4 тис. чоловік, куди влилися міщани й селяни навколишніх сіл. Загін очолили ватажки з міщан і селян: Дунець, Мельників, Іван з Грабівки, Гриць Величкович, Іван Овсяник, Федір Кравець, Юзько Кобиляка, Петро Козак, Лесь Орищак та Федько Швець. Калуські повстанці підтримували зв'язки з повстанцями Покуття. Разом із загоном Семена Височана вони восени 1648 року розгромили замок шляхтича Г. Пшелуського в Студинці і замок шляхтянки К. Яблонської у Підгірках, а в лютому 1649 року покарали в Калуші шляхтича М. Бабецького. Наприкінці