Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
1928 року в Калуші діяло вже 3 партійні групи, які підтримували тісний контакт з партійними групами сіл Студинки, Підмихайла, Довгого та іншими. Партійний актив повіту налічував уже понад 75 чоловік.
Цього ж року місцевий комітет КПЗУ організував підпільну друкарню, роботою якої керував С. Л. Флянк. З наступного року зростає кількість профспілок.
Ще більшого розмаху набуває боротьба в 30-х роках. У серпні 1930 року під керівництвом місцевого комітету КПЗУ і профспілкової організації відбувся великий страйк робітників Калуського калійного комбінату, в якому взяло участь близько 2 тис. чоловік. До калійників приєдналися робітники-солекопи. Страйковий комітет встановив зв'язок з селянами навколишніх сіл. Страйкарі вимагали поновити на роботі звільнених шахтарів, поліпшити умови праці, підвищити заробітну плату. Прибулі війська оточили калійний комбінат. Між робітниками і військовими сталися сутички. Місцевий комітет КПЗУ надрукував листівку-звернення до солдатів. «В нашому становищі,- писалось в листівці,- можете опинитись і ви після демобілізації, коли повернетесь у свої рідні села і міста». Революційна агітація знайшла відгук серед багатьох солдатів. Вони відмовлялися застосовувати зброю проти робітників. Власті змушені були відвести війська. Частина вимог страйкарів була задоволена.
Калуський комітет КПЗУ видавав листівки, в яких закликав посилити боротьбу проти капіталу, проти окупації західноукраїнських земель шляхетською Польщею, за встановлення тут Радянської влади і возз'єднання Західної України з Українською РСР. У відповідь на заклик комуністів у червні 1931 року робітники калійного комбінату провели політичний страйк, в якому взяло участь близько 700 чоловік. Це був страйк солідарності з 240 робітниками, позбавленими адміністрацією роботи. Хоч власті кинули проти страйкарів поліцію і війська, які застосували зброю, все ж адміністрація змушена була надати роботу 120 робітникам. Великі демонстрації безробітних відбулися в Калуші і в 1932 році.
Енергійно тоді виступали і комсомольці. В звіті ЦК КСМЗУ за березень-квітень 1932 року високо оцінювалася робота калуських комсомольців: «Примірною для всього КСМ є тепер калуська організація,- зазначалось у звіті,- яка дійсно постійно займається справою економічної та політичної боротьби..., реагує на кожний прояв конкретних атак підприємців на робітників, зокрема на молодь».
Активно діяли комуністи й комсомольці під час кампанії за звільнення політичних в'язнів. Восени 1935 року в Калуші відбулася конференція робітничих організацій, яка прийняла резолюцію посилити боротьбу за звільнення політичних в'язнів.
В цьому ж році жителі Калуша бойкотували вибори до польського сейму. За офіційними даними, в місті у виборах взяли участь лише 16 проц. виборців.
Певний вклад внесли калушани в боротьбу проти фашизму, за створення єдиного антифашистського народного фронту. В грудні 1934 року в Калуші з цієї нагоди відбулася конференція повітової організації КПЗУ. Серед жителів було проведено збір коштів для допомоги іспанським республіканським військам. За рішенням місцевих організацій КПЗУ з Калуського повіту до Іспанії виїхало кілька добровольців, які билися проти фашистів. У цих боях відзначився і житель Калуша Є. В. Келебай, який загинув смертю героя.
В час розгортання антифашистської боротьби робітники Калуша тримали тісний зв'язок з селянами повіту. У всіх страйках, політичних демонстраціях та інших виступах селяни діяли разом з робітниками. Найбільш масовими були виступи у квітні і травні 1936, загальний страйк на Західній Україні у 1937, першотравневий у 1938 роках.
17 вересня 1939 року населення Калуша дізналося про рішення Радянського уряду подати братерську допомогу трудящим Західної України і Західної Білорусії. У місті почалися мітинги. Цього ж дня робітники взяли владу у свої руки. 2 дні тисячі людей не покидали вулиць, чекали приходу Червоної Армії. 19 вересня до Калуша ввійшли радянські танки. З перших днів трудящі почали будувати нове життя. Підприємства було передано робітникам. Тимчасове повітове управління очолив колишній член КПЗУ Ф. Ольховський. 7 жовтня у місті вийшов перший номер газети «Червона зірка» (тепер «Зоря Прикарпаття»).
Калуш
Сторінка 4 з 8
робітників, підвищити заробітну плату. Хвиля політичних маніфестацій, першотравневих демонстрацій прокотилася тут у 1925 і 1926 роках.1928 року в Калуші діяло вже 3 партійні групи, які підтримували тісний контакт з партійними групами сіл Студинки, Підмихайла, Довгого та іншими. Партійний актив повіту налічував уже понад 75 чоловік.
Цього ж року місцевий комітет КПЗУ організував підпільну друкарню, роботою якої керував С. Л. Флянк. З наступного року зростає кількість профспілок.
Калуський комітет КПЗУ видавав листівки, в яких закликав посилити боротьбу проти капіталу, проти окупації західноукраїнських земель шляхетською Польщею, за встановлення тут Радянської влади і возз'єднання Західної України з Українською РСР. У відповідь на заклик комуністів у червні 1931 року робітники калійного комбінату провели політичний страйк, в якому взяло участь близько 700 чоловік. Це був страйк солідарності з 240 робітниками, позбавленими адміністрацією роботи. Хоч власті кинули проти страйкарів поліцію і війська, які застосували зброю, все ж адміністрація змушена була надати роботу 120 робітникам. Великі демонстрації безробітних відбулися в Калуші і в 1932 році.
Енергійно тоді виступали і комсомольці. В звіті ЦК КСМЗУ за березень-квітень 1932 року високо оцінювалася робота калуських комсомольців: «Примірною для всього КСМ є тепер калуська організація,- зазначалось у звіті,- яка дійсно постійно займається справою економічної та політичної боротьби..., реагує на кожний прояв конкретних атак підприємців на робітників, зокрема на молодь».
Активно діяли комуністи й комсомольці під час кампанії за звільнення політичних в'язнів. Восени 1935 року в Калуші відбулася конференція робітничих організацій, яка прийняла резолюцію посилити боротьбу за звільнення політичних в'язнів.
В цьому ж році жителі Калуша бойкотували вибори до польського сейму. За офіційними даними, в місті у виборах взяли участь лише 16 проц. виборців.
Певний вклад внесли калушани в боротьбу проти фашизму, за створення єдиного антифашистського народного фронту. В грудні 1934 року в Калуші з цієї нагоди відбулася конференція повітової організації КПЗУ. Серед жителів було проведено збір коштів для допомоги іспанським республіканським військам. За рішенням місцевих організацій КПЗУ з Калуського повіту до Іспанії виїхало кілька добровольців, які билися проти фашистів. У цих боях відзначився і житель Калуша Є. В. Келебай, який загинув смертю героя.
В час розгортання антифашистської боротьби робітники Калуша тримали тісний зв'язок з селянами повіту. У всіх страйках, політичних демонстраціях та інших виступах селяни діяли разом з робітниками. Найбільш масовими були виступи у квітні і травні 1936, загальний страйк на Західній Україні у 1937, першотравневий у 1938 роках.
17 вересня 1939 року населення Калуша дізналося про рішення Радянського уряду подати братерську допомогу трудящим Західної України і Західної Білорусії. У місті почалися мітинги. Цього ж дня робітники взяли владу у свої руки. 2 дні тисячі людей не покидали вулиць, чекали приходу Червоної Армії. 19 вересня до Калуша ввійшли радянські танки. З перших днів трудящі почали будувати нове життя. Підприємства було передано робітникам. Тимчасове повітове управління очолив колишній член КПЗУ Ф. Ольховський. 7 жовтня у місті вийшов перший номер газети «Червона зірка» (тепер «Зоря Прикарпаття»).