Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Трудящі Калуша брали участь у боротьбі і проти грабіжницьких нападів татар. 1672 року війська Я. Собеського, в складі яких були й жителі Калуша, розгромили під містом великий загін татар хана Селім Гірея. Кілька тисяч татар було
вбито, 20 тис. взято в полон, а через три роки тут зазнав розгрому ще один татарський загін. Під час бою місто було спустошено.
Трудяще населення часто терпіло і від стихійного лиха, епідемій. Наприкінці 60-х років XVIII ст. в Калуші сталася велика пожежа. В ці тяжкі роки власті не тільки не подали допомоги населенню, але ще більше посилили гніт. У 1765 році з жителів Калуша стягли понад 166 тис. злотих податку, дуже велику на той час суму. 1770 року місто потерпіло від епідемії холери.
Після першого поділу Польщі і загарбання Калуша Австрією він довгі роки залишався на низькому економічному рівні. Тут працювали кустарні соляні промисли, калійне підприємство, дрібні ремісничі майстерні. До кінця XVIII ст. Калуш був невеликим містечком, де жило 2,5 тис. чоловік.
Розвиток міста пожвавлюється з проникненням капіталізму в Галичину в І половині XIX ст. Розширюється соляний промисел. Солеварня давала щорічно близько 10 тис. цнт солі. Тут вже були пивоварня, ткацька, шкіродубильна майстерні, млин, вироблявся поташ. Пожвавилася торгівля. На калуських ярмарках в І половині XIX ст. тільки угорські купці щорічно купували по 500-600 волів.
На межі двох століть-XIX і XX в Калуші з'являються школи. Однак вони мало що давали трудящим. 1786 року почала діяти школа, де викладали німецькою мовою. Діти українців її не відвідували. У 1811 році було відкрито двокласну школу, яка теж була недоступною дітям трудящих.
Рідну українську мову відстоював письменник А. Л. Могильницький, який народився у 1811 році в селі Підгірках, поблизу Калуша. Він написав баладу «Русин вояк», поему «Скит Манявський» та інші твори.
В січні 1880 року жителі міста зверталися до крайової шкільної ради, вимагаючи запровадити в школах викладання українською мовою, але власті не задовольнили це прохання.
З розвитком промисловості і торгівлі збільшується населення міста. У 1857 році в Калуші проживало вже близько 8 тис. чоловік. Проте в другій половині XIX ст., в той час, коли в європейських країнах швидко зростають промисловість і міста, підприємства Калуша скорочують виробництво, занепадає торгівля, зменшується кількість жителів. Лише на початку XX ст. видобуток калійних солей, які тут відкрито ще у 1804 році, почав збільшуватися. Щорічно видобувалося 10-15 тис. тонн. У 1909 році в Калуші створено акційну спілку «Каlі», яка володіла калійним промислом, що розміщався на 3 га землі. 1912 року на видобутку й переробці калійних солей було зайнято 415 робітників. Їх робочий день тривав 12-14 годин на добу. Однак заробітку не вистачало навіть на харчування. На копальнях і фабриці не було техніки безпеки. Робітники часто калічилися й гинули на підприємстві, вмирали від голоду і пошестей. Все це викликало незадоволення трудящих, спричинялось до загострення класової боротьби.
В кінці XIX - на початку XX ст. в Калуші відбуваються перші організовані пролетарські страйки. Один з них стався у 1897 році. Ще більше посилилися виступи робітників під впливом революції 1905-1907 рр. в Росії. Страйкарі вперше висувають політичні вимоги: свободи об'єднуватися у профспілки, загального виборчого права. У 1908 році трудящі добиваються проведення в органи управління міста своїх представників. Але буржуазія й духовенство, вдаючись до насильства і шахрайства, утримують у своїх руках всі посади в управлінні. Великий страйк робітників соляних копалень, які вимагали 8-годинного робочого дня, відбувся у квітні 1910 року.
Пагубною для трудящих була перша світова війна. Значну частину Калуша зруйнували й спалили під час боїв. Промислові підприємства не працювали. Багато жителів загинуло.
Калуш
Сторінка 2 з 8
1648 року в Калуші з допомогою козаків було створено українське самоврядування, яке очолив бургомістр Г. Величкович. Польській шляхті вдалося придушити повстання. Сотні повстанців було схоплено й закатовано, серед них ватажки Ю. Кобиляка, П. Козак, Л. Орищак та інші. Але це не залякало трудящих. У першій половині XVIII ст. антифеодальна боротьба в Галичині, в якій взяли участь і жителі Калуша, розгорталася з новою силою. Це особливо виявилося під час опришківського руху. вбито, 20 тис. взято в полон, а через три роки тут зазнав розгрому ще один татарський загін. Під час бою місто було спустошено.
Трудяще населення часто терпіло і від стихійного лиха, епідемій. Наприкінці 60-х років XVIII ст. в Калуші сталася велика пожежа. В ці тяжкі роки власті не тільки не подали допомоги населенню, але ще більше посилили гніт. У 1765 році з жителів Калуша стягли понад 166 тис. злотих податку, дуже велику на той час суму. 1770 року місто потерпіло від епідемії холери.
Після першого поділу Польщі і загарбання Калуша Австрією він довгі роки залишався на низькому економічному рівні. Тут працювали кустарні соляні промисли, калійне підприємство, дрібні ремісничі майстерні. До кінця XVIII ст. Калуш був невеликим містечком, де жило 2,5 тис. чоловік.
Розвиток міста пожвавлюється з проникненням капіталізму в Галичину в І половині XIX ст. Розширюється соляний промисел. Солеварня давала щорічно близько 10 тис. цнт солі. Тут вже були пивоварня, ткацька, шкіродубильна майстерні, млин, вироблявся поташ. Пожвавилася торгівля. На калуських ярмарках в І половині XIX ст. тільки угорські купці щорічно купували по 500-600 волів.
На межі двох століть-XIX і XX в Калуші з'являються школи. Однак вони мало що давали трудящим. 1786 року почала діяти школа, де викладали німецькою мовою. Діти українців її не відвідували. У 1811 році було відкрито двокласну школу, яка теж була недоступною дітям трудящих.
Рідну українську мову відстоював письменник А. Л. Могильницький, який народився у 1811 році в селі Підгірках, поблизу Калуша. Він написав баладу «Русин вояк», поему «Скит Манявський» та інші твори.
В січні 1880 року жителі міста зверталися до крайової шкільної ради, вимагаючи запровадити в школах викладання українською мовою, але власті не задовольнили це прохання.
З розвитком промисловості і торгівлі збільшується населення міста. У 1857 році в Калуші проживало вже близько 8 тис. чоловік. Проте в другій половині XIX ст., в той час, коли в європейських країнах швидко зростають промисловість і міста, підприємства Калуша скорочують виробництво, занепадає торгівля, зменшується кількість жителів. Лише на початку XX ст. видобуток калійних солей, які тут відкрито ще у 1804 році, почав збільшуватися. Щорічно видобувалося 10-15 тис. тонн. У 1909 році в Калуші створено акційну спілку «Каlі», яка володіла калійним промислом, що розміщався на 3 га землі. 1912 року на видобутку й переробці калійних солей було зайнято 415 робітників. Їх робочий день тривав 12-14 годин на добу. Однак заробітку не вистачало навіть на харчування. На копальнях і фабриці не було техніки безпеки. Робітники часто калічилися й гинули на підприємстві, вмирали від голоду і пошестей. Все це викликало незадоволення трудящих, спричинялось до загострення класової боротьби.
В кінці XIX - на початку XX ст. в Калуші відбуваються перші організовані пролетарські страйки. Один з них стався у 1897 році. Ще більше посилилися виступи робітників під впливом революції 1905-1907 рр. в Росії. Страйкарі вперше висувають політичні вимоги: свободи об'єднуватися у профспілки, загального виборчого права. У 1908 році трудящі добиваються проведення в органи управління міста своїх представників. Але буржуазія й духовенство, вдаючись до насильства і шахрайства, утримують у своїх руках всі посади в управлінні. Великий страйк робітників соляних копалень, які вимагали 8-годинного робочого дня, відбувся у квітні 1910 року.
Пагубною для трудящих була перша світова війна. Значну частину Калуша зруйнували й спалили під час боїв. Промислові підприємства не працювали. Багато жителів загинуло.