Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Балинці

Сторінка 1 з 6
Балинці - село, центр сільської Ради. Розташовані в долині річки Чорнявої, за 35 км від районного центру. Населення - 1506 чоловік. Сільраді підпорядковані села Бучачки і Трофанівка.
На території Балинців зустрічаються знахідки часів Київської Русі. За народними переказами, Балинці засновано у ХНІ-XIV ст. ст. Тоді село мало назву «Балканський хутір» (від слова «балка»). Це припущення підтверджується тим, що навіть і досі на околиці села збереглися рештки земляних укріплень, де знаходять посуд тих часів. Перша письмова згадка про Балинці належить до 1462 року. Село згадується і пізніше, під 1483 та 1495 рр. В цей час Балинці були власністю галицького судді.
Масове закріпачення селян і загарбання земель феодалами призводило до зменшення селянських наділів. Якщо наприкінці XV ст. і в середині XVI ст. селянський наділ у середньому становив 1/2 лану, то в XVII ст. він зменшився до 1/4 лану. 54 проц. селянських господарств були малоземельні, а 21,8 проц. -безземельні. У шляхетських і церковних маєтках панщина тривала до 5-6 днів на тиждень. Селян позбавили права виходу з громади. Крім панщини, вони сплачували різні грошові побори на користь феодала й держави.
Важкий феодально-кріпосницький гніт доповнювався жорстокими національнорелігійними утисками. Польські феодали намагалися силоміць ополячити населення Балинців шляхом «навернення» їх у католицьку віру. З цією метою вони заснували у Гвіздці римсько-католицьку парафію, яка поширювала свій вплив і на Балинці. Але завдяки стійкості селян процес ополячування відбувався дуже повільно. У 1870 році з 1364 чоловік населення, яке проживало в Балинцях і Трофанівці, римо-католиків було лише 21 чоловік.
Посилення соціального й національного гніту загострювало визвольну боротьбу трудящих. Під впливом агітації посланців Б. Хмельницького селяни Балинців гуртувалися в озброєні загони. У 1648 році, коли селянсько-козацькі війська здійснювали похід на Львів, селяни Балинців разом з повстанцями інших сіл напали на маєток поміщика в селі Кулачківцях, спалили його, а майно розподілили між собою. З роками поглибився процес зубожіння трудящих, зросло число безземельних і безкінних господарств. У 40-х роках XVIII ст. більшість господарств села не маля тягла - на 465 дворів припадало лише 30 коней і 192 воли.
Все це стало причиною нового піднесення класової боротьби. В 1743-1744 рр. двічі через Балинці переходив загін Олекси Довбуша. Мешканці села охоче постачали опришкам продовольство, створювали їм умови для перепочинку, повідзмляли про засідки ворога і розташування каральних загонів.
За часів австрійського поневолення становище селян Балинців не поліпшилося. Крім важких феодальних повинностей, вони платили до 50 видів різних податків - на утримання церкви, сільського писаря, за будівлі тощо. Один лише поземельний податок поглинав у селян 10 проц. їхнього прибутку.
У 1809 році селяни Балинців відмовились відробляти панщину. У відповідь власниця села шляхтянка А. Анжинська вчинила над кріпаками масову екзекуцію.
Не принесло селянам полегшення й скасування кріпосного права. Селяни втратили сервітути. Переважна частина земель залишилась у руках поміщика, церкви
й куркулів. За переписом 1870 року, в Балинцях разом із присілком Трофанівкою проживало 1945 чоловік. їм належало 92 морги орної землі і лук, 158 моргів пасовищ, 7 моргів лісу. А тим часом поміщики Агопсовичі, а також церква мали 596 моргів орної землі, 13 моргів пасовищ, 11 моргів сіножатей та 81 морг лісу.
У пореформений період селяни виступали не тільки проти своїх поміщиків, вони вимагали від австрійських властей відкрити українські школи і бібліотеки для трудящих, вшановувати пам'ять видатних діячів української культури. Під тиском народних мас у 1852 році уряд змушений був дозволити відкрити в Балинцях тривіальну (трикласну) школу з українською мовою викладання. Проте її відвідувало дуже мало селянських дітей. Про безпросвітну темряву населення свідчить той факт, що наприкінці XIX ст. в


Сучасна карта - Балинці