Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
чоловік. В економіці району провідне місце займає сільське господарство. Напрям господарства - вирощування зернових і технічних культур, м'ясо-молочне тваринництво. Всього земельних угідь - 82 431 га, в т. ч. орної землі - 17 318 га, лісів - 38 744 га, лук та пасовищ - 9939 га. В районі працює 14 колгоспів та 1 радгосп. Тут є 49 загальноосвітніх шкіл, школа робітничої молоді, 38 клубів, 7 будинків культури, 44 бібліотеки.
Перша письмова згадка про Богородчани належить до 1441 року. В ній йдеться про те, що власником Богородчан був Ян з Бучача. Жителі селища з давніх часів займалися ремеслом і землеробством. Серед спеціальностей ремісників найбільш поширеними були: кравецтво і ткацтво. Про це свідчать і назви вулиць, що збереглися до наших днів: Ткацька, Різнича. В другій половині XV ст. Богородчани стали володінням Потоцьких. Трудяще населення Богородчан відробляло панщину по 2-3 дні на тиждень, обжинки, обкоски, шарварки, працювало в лісних угіддях поміщика тощо.
Класове гноблення, якого зазнавав трудовий люд, доповнювалося ще й національно-релігійними утисками, що особливо посилилися після Брестської церковної унії. 1691 року за наказом графині К. Потоцької у Богородчанах споруджується костьол, а навколо нього оселяється група дрібної шляхти і кілька десятків ремісників з Польщі. Костьол стає центром окатоличення населення. Наприкінці XVII ст. Потоцькі довели панщину до 4-5 днів на тиждень.
На важкий гніт пригноблені відповідали чим далі зростаючою боротьбою проти експлуататорів. У першій половині XVIII ст. в околицях Богородчан активно діяли загони опришків. У них були й богородчанські жителі. 1744 року опришки на чолі з Олексою Довбушем вчинили сміливий напад на фортецю в Богородчанах, де повстанці захопили багато зброї, а також знищили реєстри податків, орендні договори тощо.
За першим поділом Польщі Богородчани опинилися під владою австрійської монархії, містечко стало власністю австрійських баронів, які разом з місцевою шляхтою жорстоко визискували трудящих, здійснювали політику онімечення українського населзння. Переслідувалась українська культура, звичаї. Навмисне гальмувався розвиток економіки. Богородчани залишались у другій половині XVIII ст. дрібним містечком: 1786 року тут було всього 314 будинків і 1134 жителі.
Незважаючи на засилля іноземців, місцеві жителі прагнули до освіти, розвивали свою культуру. Намагаючись використати це прагнення в своїх інтересах, австрійські власті Д789 року відкрили німецьку школу, а 1770 року заснували народну школу. Безумовно, вчитися там могли лише діти багатіїв.
Б середині XIX ст. у Богородчанах активізується суспільно-політичне життя. У червні 1848 року тут було створено Руську раду, до складу якої увійшло 29 чоловік. Рада розгорнула активну діяльність за введення буржуазно-демократичних свобод.
Після реформи 1848 року в Богородчанах з'являються перші капіталістичні підприємства. 1870 року містечко мало невелику броварню, ґуральню, деревообробну майстерню. На них в кінці XIX ст. працювало понад 100 робітників. Праця була дуже важкою, робочий день, як правило, не регламентувався і тривав 12-14 годин.
З розвитком капіталізму в сільському господарстві посилюється процес класового розшарування селянства. Ростуть куркульські господарства. Куркулі прибирають до своїх рук кращі землі, ліси і пасовиська, утискують бідняків. Чимало хліборобів змушені були залишати сільське господарство і йти на промислові підприємства. Частина знедолених, не знаходячи роботи в Богородчанах і навколишніх містах, кидала рідний край і вирушала до США, Аргентіни та інших країн. Багатьох злидні погнали на заробітки до шахт Верхньої Сілезії. З Богородчан там тільки на шахті Гіше на початку XX ст. працювало кілька десятків робітників.
У другій половині XIX ст. дещо пожвавлюється культурне життя в Богородчанах. Це пожвавлення пов'язано з перебуванням тут відомого
Богородчани
Сторінка 1 з 7
Богородчани - селище міського типу, розташоване на правому березі гірської річки Бистриці-Солотвинської. Через селище проходить автомагістраль Івано-Франківськ-Надвірна. Населення - 2709 чоловік. Богородчани - центр району, на території якого 39 населених пунків, що підпорядковані 2 селищним та 25 сільським Радам. Населення - 65,3 тис. Перша письмова згадка про Богородчани належить до 1441 року. В ній йдеться про те, що власником Богородчан був Ян з Бучача. Жителі селища з давніх часів займалися ремеслом і землеробством. Серед спеціальностей ремісників найбільш поширеними були: кравецтво і ткацтво. Про це свідчать і назви вулиць, що збереглися до наших днів: Ткацька, Різнича. В другій половині XV ст. Богородчани стали володінням Потоцьких. Трудяще населення Богородчан відробляло панщину по 2-3 дні на тиждень, обжинки, обкоски, шарварки, працювало в лісних угіддях поміщика тощо.
Класове гноблення, якого зазнавав трудовий люд, доповнювалося ще й національно-релігійними утисками, що особливо посилилися після Брестської церковної унії. 1691 року за наказом графині К. Потоцької у Богородчанах споруджується костьол, а навколо нього оселяється група дрібної шляхти і кілька десятків ремісників з Польщі. Костьол стає центром окатоличення населення. Наприкінці XVII ст. Потоцькі довели панщину до 4-5 днів на тиждень.
На важкий гніт пригноблені відповідали чим далі зростаючою боротьбою проти експлуататорів. У першій половині XVIII ст. в околицях Богородчан активно діяли загони опришків. У них були й богородчанські жителі. 1744 року опришки на чолі з Олексою Довбушем вчинили сміливий напад на фортецю в Богородчанах, де повстанці захопили багато зброї, а також знищили реєстри податків, орендні договори тощо.
За першим поділом Польщі Богородчани опинилися під владою австрійської монархії, містечко стало власністю австрійських баронів, які разом з місцевою шляхтою жорстоко визискували трудящих, здійснювали політику онімечення українського населзння. Переслідувалась українська культура, звичаї. Навмисне гальмувався розвиток економіки. Богородчани залишались у другій половині XVIII ст. дрібним містечком: 1786 року тут було всього 314 будинків і 1134 жителі.
Незважаючи на засилля іноземців, місцеві жителі прагнули до освіти, розвивали свою культуру. Намагаючись використати це прагнення в своїх інтересах, австрійські власті Д789 року відкрили німецьку школу, а 1770 року заснували народну школу. Безумовно, вчитися там могли лише діти багатіїв.
Б середині XIX ст. у Богородчанах активізується суспільно-політичне життя. У червні 1848 року тут було створено Руську раду, до складу якої увійшло 29 чоловік. Рада розгорнула активну діяльність за введення буржуазно-демократичних свобод.
Після реформи 1848 року в Богородчанах з'являються перші капіталістичні підприємства. 1870 року містечко мало невелику броварню, ґуральню, деревообробну майстерню. На них в кінці XIX ст. працювало понад 100 робітників. Праця була дуже важкою, робочий день, як правило, не регламентувався і тривав 12-14 годин.
З розвитком капіталізму в сільському господарстві посилюється процес класового розшарування селянства. Ростуть куркульські господарства. Куркулі прибирають до своїх рук кращі землі, ліси і пасовиська, утискують бідняків. Чимало хліборобів змушені були залишати сільське господарство і йти на промислові підприємства. Частина знедолених, не знаходячи роботи в Богородчанах і навколишніх містах, кидала рідний край і вирушала до США, Аргентіни та інших країн. Багатьох злидні погнали на заробітки до шахт Верхньої Сілезії. З Богородчан там тільки на шахті Гіше на початку XX ст. працювало кілька десятків робітників.
У другій половині XIX ст. дещо пожвавлюється культурне життя в Богородчанах. Це пожвавлення пов'язано з перебуванням тут відомого