Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Комуністи й комсомольці, а також члени «Сельроб-єдності» розповсюджували в Богородчанах і селах повіту марксистську та іншу прогресивну літературу. Серед населення були поширені і користувалися
великою популярністю «Маніфест Комуністичної партії» К. Маркса і Ф. Енгельса, ряд творів В. І. Леніна, зокрема «Держава і революція» та «Чергові завдання Радянської влади». Під керівництвом комуністів шириться страйкова боротьба. Влітку 1929 року в Богородчанах і селах повіту відбувся великий страйк сільськогосподарських робітників. У фільварку епіскопа Г. Хомишина страйкарі в розпалі польових робіт вимагали підвищити оплату праці (жати не за 14-й сніп, а за 8-й). Переляканий епіскоп втік до Станіслава. Страйк придушила поліція.
Посиленням боротьби проти експлуатації відповіла біднота на Маніфест ЦК КПЗУ 1936 року, в якому був заклик до боротьби за землю і волю, за встановлення народної влади.
Активну пропаганду ленінських ідей серед населення вели робітники - члени КПЗУ Й. Бург, І. Федорко та ін. В столярній майстерні, де вони працювали, був створений політичний гурток, члени якого читали твори К. Маркса, Ф. Енгельса і В. І. Леніна, книги про Радянський Союз. Набутими у гуртку знаннями вони ділилися з робітниками інших майстерень, селянами. Гуртківці складали й розповсюджували листівки, розповідали правду про будівництво соціалізму в СРСР. Комуністи організовували святкування 1 Травня в 1936 і 1937 роках.
Окупаційна влада намагалася жорстокими репресіями придушити революційний рух, але трудяще населення Богородчан не припиняло боротьби проти експлуатації і національного гноблення. Кілька разів ув'язнювали В. І. Костея за підпільну партійну роботу в Богородчанах, Станіславі, Тернополі. Він працював інструктором сільськогосподарського відділу ЦК КПЗУ. В 1937 і 1938 роках в Станіславі відбулися судові процеси над комуністами. Серед підсудних були активні члени КПЗУ з Богородчан: В. Басараб, І. О. Сидор, І. Д. Федорко та ін. їх засуджено на тривалі строки ув'язнення. Коли Німеччина напала на Польщу, адміністрація тюрми звільнила карних злочинців, а комуністів було вирішено передати фашистам. Дізнавшись про це, в'язні повстали, розбили тюремні двері і вийшли на волю. Скоро вони зустрілися з частинами Червоної Армії. Червоноармійці допомогли колишнім в'язням дістатися додому, В. І. Костей прибув до Богородчан на радянському танку.
19 вересня 1939 року радянські військові частини вступили до Богородчан, тоді ж були створені перші органи народної влади. Головою повітового комітету богородчанці обрали В. І. Костея. Комітет розподілив поміщицьку землю. До маєтку епіскопа Г. Хомишина з лозунгами й прапорами організовано прибула велика
група селян - вони одержували корів, коней, реманент. Було передано трудящим і промислові підприємства Богородчан: взуттєву фабрику, деревообробні майстерні та інші.
Населення взяло активну участь у виборах депутатів до Народних Зборів Західної України. В січні 1940 року Богородчани стали селищем і райцентром. Було обрано районну Раду, першим головою виконкому якої став І. С. Коверець, створено райком КП України, першим секретарем обрано І. Й. Автухова. Першим секретарем райкому комсомолу в 1940 році обрали Б. Д. Вітищенка. В селищі відкрили 2 семирічні школи з українською мовою навчання, клуб, бібліотеку, лікарню, медамбулаторію, аптеку. Райком партії разом з райвиконкомом розробили і впровадили в життя заходи щодо піднесення освіти й культури населення, створення державної охорони здоров'я.
Напад фашистських загарбників на СРСР перервав мирне життя Богородчан. З початком Великої Вітчизняної війни молодь селища добровільно йшла до лав Червоної Армії. Першим виявив бажання добровільно піти на фронт комсомолець Й. М. Гірник. Понад 500 богородчанців билися з ворогом на фронті, багато з них за героїзм і відвагу удостоєно орденів та медалей Союзу РСР.
27 червня 1941 року Богородчани окупували фашисти. Гітлерівські загарбники, а з ними українські буржуазні націоналісти, прибрали владу до
Богородчани
Сторінка 4 з 7
створюється повітовий комітет прогресивної організації «Сельроб-єдність». 4 листопада 1928 року скликали одне з його засідань, на якому йшла мова про організацію боротьби за права робітників і селян.Комуністи й комсомольці, а також члени «Сельроб-єдності» розповсюджували в Богородчанах і селах повіту марксистську та іншу прогресивну літературу. Серед населення були поширені і користувалися
Посиленням боротьби проти експлуатації відповіла біднота на Маніфест ЦК КПЗУ 1936 року, в якому був заклик до боротьби за землю і волю, за встановлення народної влади.
Активну пропаганду ленінських ідей серед населення вели робітники - члени КПЗУ Й. Бург, І. Федорко та ін. В столярній майстерні, де вони працювали, був створений політичний гурток, члени якого читали твори К. Маркса, Ф. Енгельса і В. І. Леніна, книги про Радянський Союз. Набутими у гуртку знаннями вони ділилися з робітниками інших майстерень, селянами. Гуртківці складали й розповсюджували листівки, розповідали правду про будівництво соціалізму в СРСР. Комуністи організовували святкування 1 Травня в 1936 і 1937 роках.
Окупаційна влада намагалася жорстокими репресіями придушити революційний рух, але трудяще населення Богородчан не припиняло боротьби проти експлуатації і національного гноблення. Кілька разів ув'язнювали В. І. Костея за підпільну партійну роботу в Богородчанах, Станіславі, Тернополі. Він працював інструктором сільськогосподарського відділу ЦК КПЗУ. В 1937 і 1938 роках в Станіславі відбулися судові процеси над комуністами. Серед підсудних були активні члени КПЗУ з Богородчан: В. Басараб, І. О. Сидор, І. Д. Федорко та ін. їх засуджено на тривалі строки ув'язнення. Коли Німеччина напала на Польщу, адміністрація тюрми звільнила карних злочинців, а комуністів було вирішено передати фашистам. Дізнавшись про це, в'язні повстали, розбили тюремні двері і вийшли на волю. Скоро вони зустрілися з частинами Червоної Армії. Червоноармійці допомогли колишнім в'язням дістатися додому, В. І. Костей прибув до Богородчан на радянському танку.
19 вересня 1939 року радянські військові частини вступили до Богородчан, тоді ж були створені перші органи народної влади. Головою повітового комітету богородчанці обрали В. І. Костея. Комітет розподілив поміщицьку землю. До маєтку епіскопа Г. Хомишина з лозунгами й прапорами організовано прибула велика
група селян - вони одержували корів, коней, реманент. Було передано трудящим і промислові підприємства Богородчан: взуттєву фабрику, деревообробні майстерні та інші.
Населення взяло активну участь у виборах депутатів до Народних Зборів Західної України. В січні 1940 року Богородчани стали селищем і райцентром. Було обрано районну Раду, першим головою виконкому якої став І. С. Коверець, створено райком КП України, першим секретарем обрано І. Й. Автухова. Першим секретарем райкому комсомолу в 1940 році обрали Б. Д. Вітищенка. В селищі відкрили 2 семирічні школи з українською мовою навчання, клуб, бібліотеку, лікарню, медамбулаторію, аптеку. Райком партії разом з райвиконкомом розробили і впровадили в життя заходи щодо піднесення освіти й культури населення, створення державної охорони здоров'я.
Напад фашистських загарбників на СРСР перервав мирне життя Богородчан. З початком Великої Вітчизняної війни молодь селища добровільно йшла до лав Червоної Армії. Першим виявив бажання добровільно піти на фронт комсомолець Й. М. Гірник. Понад 500 богородчанців билися з ворогом на фронті, багато з них за героїзм і відвагу удостоєно орденів та медалей Союзу РСР.
27 червня 1941 року Богородчани окупували фашисти. Гітлерівські загарбники, а з ними українські буржуазні націоналісти, прибрали владу до