Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
31 березня 1944 року до Богородчан підійшла колона радянських танків 1-го танкового батальйону 1-ї гвардійської Чортківської танкової бригади (командир - гвардії майор М. Й. Гавришко). Першим до міста увійшов танковий взвод Г. С. Горбача. Радянські воїни показали зразки мужності й відваги в боях за селище. Танкісти гвардії лейтенанта Суботіна вивели з ладу понад 50 ворожих автомашин, знищили 35 та захопили в полон 180 солдатів і офіцерів противника. Радянські танки були обстріляні ворожими літаками. Танк гвардії лейтенанта комсомольця Ю. Верьовкіна загорівся. Ризикуючи життям, сміливець разом з механіком-водієм Саморокою продовжували бій. Але радянські війська змушені були тоді залишити Богородчани. Остаточно їх визволено 28 липня 1944 року частинами 161-ї стрілецької дивізії.
Одразу ж у селищі відновили роботу партійні і радянські державні органи. Районна партійна організація особливу увагу звернула на добір і підготовку керів-
них кадрів з місцевого населення. За час з вересня 1944 року по вересень 1945 року на керівну роботу було висунуто з місцевого населення понад 60 чоловік. Це були сини й дочки робітників та селян. Сина селянина-бідняка І. П. Надрагу обрали заступником голови райвиконкому, син робітника Р. Ю. Клебан та син селянинабідняка М. В. Марчук стали секретарями райкому ЛКСМУ.
Партійна організація очолила боротьбу трудящих за відбудову зруйнованого фашистами господарства селища. Фашистські окупанти завдали великих збитків селищу: було зруйновано комунально-житлове господарство, культурно-освітні заклади, школи, лікарню, райпромкомбінат, лісозавод, взуттєву фабрику. В перший місяць визволення відбудували лісозавод, запрацювала МТС. Директор МТС, партизан-ковпаківець С. І. Мороз організував курси трактористів і шоферів, на яких у лютому 1945 року навчалося 18 чоловік. Наприкінці 1945 року дали продукцію взуттєва фабрика, райпромкомбінат, молокозавод. На травень 1946 року в селищі відбудували 7 промислових підприємств, 39 житлових будинків, школи, медичні заклади. Стала до ладу електростанція. В Богородчанах організували промислову артіль ім. С. М. Кірова, що виготовляла меблі та побутові вироби.
До перших кроків відбудови зруйнованого фашистами господарства належать й трудові зусилля богородчанських селян. У 1946 році вони відновили довоєнні площі посіву зернових і технічних культур. А літом 1947 року в Богородчанах вже було організовано колгосп, який названо ім'ям І. Франка. Артіль мала 117 га землі.
За 10 років колгосп ім. І. Франка перетворився на розвинуте господарство, основним напрямком якого стало тваринництво й льонарство. Колгосп почав своє існування, маючи 6 возів, десяток коней, 25 голів великої рогатої худоби та 17 свиней. Восени 1947 року на колгоспному полі загуркотів трактор «Універсал» (в 1966 році цей трактор підняли на п'єдестал. Він став своєрідним пам'ятником, встановленим на подвір'ї «Сільгосптехніки» в Богородчанах). А 1957 року в колгоспі працювало вже 5 тракторів, комбайн, 3 автомашини та інша техніка. Колгосп мав понад 100 голів великої рогатої худоби, 150 свиней. Врожаї льону досягли 3-4 цнт зерна і 8 цнт волокна з гектара. В колгоспі було багато передовиків виробництва. Тракторист Й. О. Говера систематично виконував норми виробітку на 120-150 проц. Добре працювали колгоспники Г. А. Воронич, І. М. Проць, М. Й. Паславський, М. М. Сем'янів та ін. Господарство проіснувало до 1957 року, коли було приєднано до колгоспу «Перемога» села Похівки.
Поступово налагоджувалося в селищі й культурне життя. Зразу ж після визволення почала виходити районна газета «Радянське село», відкрили середню школу, районну бібліотеку, клуб, відновили свою роботу лікарня,
Богородчани
Сторінка 5 з 7
своїх рук. Фашисти і їх посіпаки майже щодня катували невинних людей, а в березні 1943 року на ринковій площі розстріляли 30 чоловік. За час окупації гітлерівці вбили 822 жителі селища й вигнали в рабство до Німеччини 80 чоловік. Патріоти, що опинилися в окупованих Богородчанах, чинили збройні напади на гітлерівців. Навесні 1943 року вони знищили групу гітлерівців, серед яких було 2 офіцери. Жителі всіляко саботували заходи фашистських властей: ховали від окупантів хліб, худобу, одежу, відмовлялися служити в органах гітлерівської адміністрації. 31 березня 1944 року до Богородчан підійшла колона радянських танків 1-го танкового батальйону 1-ї гвардійської Чортківської танкової бригади (командир - гвардії майор М. Й. Гавришко). Першим до міста увійшов танковий взвод Г. С. Горбача. Радянські воїни показали зразки мужності й відваги в боях за селище. Танкісти гвардії лейтенанта Суботіна вивели з ладу понад 50 ворожих автомашин, знищили 35 та захопили в полон 180 солдатів і офіцерів противника. Радянські танки були обстріляні ворожими літаками. Танк гвардії лейтенанта комсомольця Ю. Верьовкіна загорівся. Ризикуючи життям, сміливець разом з механіком-водієм Саморокою продовжували бій. Але радянські війська змушені були тоді залишити Богородчани. Остаточно їх визволено 28 липня 1944 року частинами 161-ї стрілецької дивізії.
Одразу ж у селищі відновили роботу партійні і радянські державні органи. Районна партійна організація особливу увагу звернула на добір і підготовку керів-
них кадрів з місцевого населення. За час з вересня 1944 року по вересень 1945 року на керівну роботу було висунуто з місцевого населення понад 60 чоловік. Це були сини й дочки робітників та селян. Сина селянина-бідняка І. П. Надрагу обрали заступником голови райвиконкому, син робітника Р. Ю. Клебан та син селянинабідняка М. В. Марчук стали секретарями райкому ЛКСМУ.
Партійна організація очолила боротьбу трудящих за відбудову зруйнованого фашистами господарства селища. Фашистські окупанти завдали великих збитків селищу: було зруйновано комунально-житлове господарство, культурно-освітні заклади, школи, лікарню, райпромкомбінат, лісозавод, взуттєву фабрику. В перший місяць визволення відбудували лісозавод, запрацювала МТС. Директор МТС, партизан-ковпаківець С. І. Мороз організував курси трактористів і шоферів, на яких у лютому 1945 року навчалося 18 чоловік. Наприкінці 1945 року дали продукцію взуттєва фабрика, райпромкомбінат, молокозавод. На травень 1946 року в селищі відбудували 7 промислових підприємств, 39 житлових будинків, школи, медичні заклади. Стала до ладу електростанція. В Богородчанах організували промислову артіль ім. С. М. Кірова, що виготовляла меблі та побутові вироби.
До перших кроків відбудови зруйнованого фашистами господарства належать й трудові зусилля богородчанських селян. У 1946 році вони відновили довоєнні площі посіву зернових і технічних культур. А літом 1947 року в Богородчанах вже було організовано колгосп, який названо ім'ям І. Франка. Артіль мала 117 га землі.
За 10 років колгосп ім. І. Франка перетворився на розвинуте господарство, основним напрямком якого стало тваринництво й льонарство. Колгосп почав своє існування, маючи 6 возів, десяток коней, 25 голів великої рогатої худоби та 17 свиней. Восени 1947 року на колгоспному полі загуркотів трактор «Універсал» (в 1966 році цей трактор підняли на п'єдестал. Він став своєрідним пам'ятником, встановленим на подвір'ї «Сільгосптехніки» в Богородчанах). А 1957 року в колгоспі працювало вже 5 тракторів, комбайн, 3 автомашини та інша техніка. Колгосп мав понад 100 голів великої рогатої худоби, 150 свиней. Врожаї льону досягли 3-4 цнт зерна і 8 цнт волокна з гектара. В колгоспі було багато передовиків виробництва. Тракторист Й. О. Говера систематично виконував норми виробітку на 120-150 проц. Добре працювали колгоспники Г. А. Воронич, І. М. Проць, М. Й. Паславський, М. М. Сем'янів та ін. Господарство проіснувало до 1957 року, коли було приєднано до колгоспу «Перемога» села Похівки.
Поступово налагоджувалося в селищі й культурне життя. Зразу ж після визволення почала виходити районна газета «Радянське село», відкрили середню школу, районну бібліотеку, клуб, відновили свою роботу лікарня,