Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
совершенний». Діяльність А. Л. Могильницького справила позитивний вплив на формування прогресивних поглядів населення Богородчан. На його вимогу однокласну школу в Богородчанах 1868 року було розширено: вона стала двокласною.
Однак австрійські власті посилювали переслідування української мови, культури, народних традицій. Газета «Діло» писала у жовтні 1882 року, що в Богородчанах на зборах резервістів один з мобілізованих солдатів - місцевий житель - був покараний тільки за те, що прибув з документами, написаними українською мовою. Австрійський офіцер покарав за це також і старосту Богородчан. В цій же газеті З травня 1909 року повідомлялося, що українцям забороняли австрійські власті працювати в державних установах і школах. У Богородчанському повіті, де понад 90 проц. населення становили українці, в окружній шкільній раді з 10 її членів тільки 2 були українці.
Організований робітничий рух в Богородчанах народжувався під впливом революції 1905-1907 років. У селищі відбулися підпільні збори будівельників, ґонтарів і бондарів, на яких йшлося про усунення експлуататорських порядків революційним шляхом. У січні 1906 року в Богородчанах скликали великий мітинг робітників і селян, присвячений річниці початку російської революції. Робітник фільварку І. Андріїв у своєму виступі закликав до страйку. Про значення революції розповів студент Львівського університету І. М. Сіяк. Улітку 1906 року в Богородчанах відбувся страйк робітників промислових підприємств і батраків фільварків. Керував ним страйковий комітет, який від імені трудящих вимагав: підвищити оплату і поліпшити умови праці. Страйкарі висловили солідарність з революційними силами Росії.
Тяжкі випробування чекали на жителів Богородчан у роки першої світової війни. На цій території точилися жорстокі бої,між австро-угорськими і російськими військами. У Богородчанах загинуло близько 50 жителів, зруйновано промислові підприємства, спалено багато будинків. У селищі і його околицях лютувала епідемія тифу й холери. Господарство занепало. Трудящі не мали засобів до існування.
Велика кількість російських військ була сконцентрована в Богородчанах і його околицях на початку 1917 року. Місцеве населення прихильно ставилося до росіян. У російських військах було багато революційно настроєних солдатів, які вели серед жителів більшовицьку пропаганду. Це сприяло посиленню революційної боротьби. В 1916-1918 роках трудящі Богородчан виступали проти австрійського панування. Вони брали участь у мітингах, вимагаючи припинення війни. Мобілізовані до австро-угорської армії не хотіли воювати проти братів росіян та українців і переходили на бік російської армії.
Біднота Богородчан радо зустріла перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції. Кільком богородчанцям, зокрема П. Я. Куцанюку, випало щастя брати участь у боях за владу Рад. Повернувшись додому, вони стали організаторами боротьби за Радянську владу.
З листопада 1918 року робітники й селяни містечка та навколишніх сіл зібралися в Богородчанах на мітинг. Перед ними виступив 18-річний робітник В. І. Костей, який викривав антинародну суть буржуазно-націоналістичного уряду ЗУНР і закликав до боротьби за перемогу влади трудящих. З великою увагою був вислуханий виступ П. Я. Куцанюка, присвячений першим ленінським декретам. «Отак і нам треба зробити! - говорив він.- Створити свій бідняцький уряд, уряд робітників і селян, Раду, як у Росії». Того ж дня було одностайно обрано першу Раду трудящих, головою якої став П. Я. Куцанюк. Рада ухвалила роздати землю селянам, дозволити рубати ліс, щоб будувати хати. Та через кілька днів на Богородчани напав каральний загін уряду ЗУНР, який жорстоко розправився з першою Радою трудящих.
У 1919 році Богородчани загарбала буржуазно-поміщицька Польща. Трудящі не визнавали влади окупантів, вони вели боротьбу за встановлення Радянської влади і возз'єднання західноукраїнських земель з Радянською
Богородчани
Сторінка 2 з 7
прогресивного діяча і поета А. Л. Могильницького. Будучи депутатом Віденської державної ради від трудового населення Галичини, він захищав інтереси народу. 15 квітня 1861 року А. Л. Могильницький виголосив на засіданні ради промову, захищаючи українську культуру й мову, які зневажав австрійський уряд. «Яко русин зроду,- палко промовляв він,- говорю я з глибини руського серця, що руський язик є цвітущий, Однак австрійські власті посилювали переслідування української мови, культури, народних традицій. Газета «Діло» писала у жовтні 1882 року, що в Богородчанах на зборах резервістів один з мобілізованих солдатів - місцевий житель - був покараний тільки за те, що прибув з документами, написаними українською мовою. Австрійський офіцер покарав за це також і старосту Богородчан. В цій же газеті З травня 1909 року повідомлялося, що українцям забороняли австрійські власті працювати в державних установах і школах. У Богородчанському повіті, де понад 90 проц. населення становили українці, в окружній шкільній раді з 10 її членів тільки 2 були українці.
Організований робітничий рух в Богородчанах народжувався під впливом революції 1905-1907 років. У селищі відбулися підпільні збори будівельників, ґонтарів і бондарів, на яких йшлося про усунення експлуататорських порядків революційним шляхом. У січні 1906 року в Богородчанах скликали великий мітинг робітників і селян, присвячений річниці початку російської революції. Робітник фільварку І. Андріїв у своєму виступі закликав до страйку. Про значення революції розповів студент Львівського університету І. М. Сіяк. Улітку 1906 року в Богородчанах відбувся страйк робітників промислових підприємств і батраків фільварків. Керував ним страйковий комітет, який від імені трудящих вимагав: підвищити оплату і поліпшити умови праці. Страйкарі висловили солідарність з революційними силами Росії.
Тяжкі випробування чекали на жителів Богородчан у роки першої світової війни. На цій території точилися жорстокі бої,між австро-угорськими і російськими військами. У Богородчанах загинуло близько 50 жителів, зруйновано промислові підприємства, спалено багато будинків. У селищі і його околицях лютувала епідемія тифу й холери. Господарство занепало. Трудящі не мали засобів до існування.
Велика кількість російських військ була сконцентрована в Богородчанах і його околицях на початку 1917 року. Місцеве населення прихильно ставилося до росіян. У російських військах було багато революційно настроєних солдатів, які вели серед жителів більшовицьку пропаганду. Це сприяло посиленню революційної боротьби. В 1916-1918 роках трудящі Богородчан виступали проти австрійського панування. Вони брали участь у мітингах, вимагаючи припинення війни. Мобілізовані до австро-угорської армії не хотіли воювати проти братів росіян та українців і переходили на бік російської армії.
Біднота Богородчан радо зустріла перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції. Кільком богородчанцям, зокрема П. Я. Куцанюку, випало щастя брати участь у боях за владу Рад. Повернувшись додому, вони стали організаторами боротьби за Радянську владу.
З листопада 1918 року робітники й селяни містечка та навколишніх сіл зібралися в Богородчанах на мітинг. Перед ними виступив 18-річний робітник В. І. Костей, який викривав антинародну суть буржуазно-націоналістичного уряду ЗУНР і закликав до боротьби за перемогу влади трудящих. З великою увагою був вислуханий виступ П. Я. Куцанюка, присвячений першим ленінським декретам. «Отак і нам треба зробити! - говорив він.- Створити свій бідняцький уряд, уряд робітників і селян, Раду, як у Росії». Того ж дня було одностайно обрано першу Раду трудящих, головою якої став П. Я. Куцанюк. Рада ухвалила роздати землю селянам, дозволити рубати ліс, щоб будувати хати. Та через кілька днів на Богородчани напав каральний загін уряду ЗУНР, який жорстоко розправився з першою Радою трудящих.
У 1919 році Богородчани загарбала буржуазно-поміщицька Польща. Трудящі не визнавали влади окупантів, вони вели боротьбу за встановлення Радянської влади і возз'єднання західноукраїнських земель з Радянською