Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
селища, дні вони мали вже сім первинних фізкультурних організацій, футбольну, волейбольну та велосипедну команди.
Але на перешкоді патріотичній праці богородчанців стали банди українських націоналістів, які вдавалися до терору, збройних нападів, підпалів. Оунівці вбили багатьох жителів селища, серед яких були вчителі М. І. Концур, М. С. Концур, колишні члени КПЗУ Ю. І. Барабаш, М. В. Воронич, перший
секретар райкому комсомолу М. В. Марчук. Трудящі Богородчан, не шкодуючи життя, вели боротьбу проти оунівських банд. У цих боях загинули комуністи з Богородчан І. П. Козачковський і В. О. Сичов. Одній з вулиць селища присвоєно ім'я чекіста І. М. Калмикова, життя якого обірвала бандитська куля в січні 1946 року. Комуніст І. М. Калмиков виконував складні й небезпечні завдання в боротьбі проти бандитів, за мужність і відвагу його було нагороджено орденом Червоної Зірки.
Велику повсякденну роз'яснювальну роботу серед населення вели партійні й радянські органи. Завдяки цьому зростала політична свідомість населення, яка особливо виявилася під час виборів до Верховної Ради СРСР у березні 1946 року. При високій політичній активності населення пройшли також вибори 9 лютого 1947 року до Верховної Ради УРСР. Жителі селища віддали голоси за свого земляка В. І. Костея.
Розпочата у перші дні після визволення праця по відбудові і невпинному розвитку Богородчан продовжувалась і далі. Трудівники селища успішно виконували завдання післявоєнних п'ятирічок. В Богородчанах збудували і розширили ряд промислових підприємств, культурних закладів, виросли нові кадри робітників, службовців, інтелігенції. Серед богородчанських підприємств, що успішно виконали планові завдання післявоєнних п'ятирічок і дали надпланову продукцію, були промкомбінат, артіль «Коопвзуття», промартіль ім. Кірова та ін. Добру славу в селищі завоював своєю працею колектив районної друкарні.
Дальшого розвитку економіка селища досягла після XX з'їзду КПРС. В Богородчанах побудували нові підприємства. Щоб краще використати місцеві можливості для розвитку промисловості, в 1957 році тут було створено райхарчокомбінат, який почав випускати ковбасні і хлібобулочні вироби та безалкогольні напої. Промартіль ім. С. М. Кірова реорганізували у бондарний цех Солотвинського лісокомбінату. В селищі почала працювати міжколгоспна будівельна організація, МТС було реорганізовано на РТС (з 1961 року - «Сільгосптехніка»). У 1962 році на базі промартілі «Коопвзуття» та дрібних побутових майстерень створено райпобуткомбінат, 1968 року відкрито швейно-галантерейну фабрику, з січня 1970 року почав працювати цегельний завод.
Швейно-галантерейна фабрика виробляє спецодяг для робітників, білизну, а також різні сувеніри. Заслуженою повагою серед трудящих селища і району користується колектив побуткомбінату. При комбінаті є пересувна майстерня по ремонту годинників, взуття, одягу, меблів, телевізорів, радіоприймачів, магнітофонів тощо.
Великі будівельні роботи в колгоспах району здійснює «Міжколгоспбуд». Тут уже споруджено кілька лікарень, будинків культури, шкіл, жител для спеціалістів, а також виробничих приміщень.
Серед богородчанських трудівників багато відзначилися своїми трудовими успіхами. Це робітники бондарного цеху лісокомбінату В. Ю. Багрій, М. Д. Воронич, працівники об'єднання «Сільгосптехніки» - учасник Вітчизняної війни слюсар П. Гуменяк, тракторист І. О. Микицей, друкар І. С. Богославець, швачки швейногалантерейної фабрики М. Гавдяк, Ю. Момот, С. Романюк, майстри побуткомбінату - член виконкому районної Ради депутатів трудящих Н. Кмич, І. Дем'яник та інші.
За період 1945-1969 років у селищі розгорнулося велике житлове будівництво. У ці часи побудовано 29 комунальних будинків, серед яких 5 шістнадцятиквартирних та 6 восьмиквартирних, приміщення комбінату «Веселка», розраховане на 150 дітей, будинок піонерів, близько 200 індивідуальних будинків, добудовано школу на 22 класні кімнати з спортзалом, районну та дитячу лікарні. Красивішає селище - його вулиці заасфальтовано, посаджено понад 2 тис. декоративних дерев, впорядковано центральну площу.
Богородчани
Сторінка 6 з 7
медамбулаторія. Люблять богородчанці спорт, навіть у ці, сповнені напруженою працею по відбудовіселища, дні вони мали вже сім первинних фізкультурних організацій, футбольну, волейбольну та велосипедну команди.
Але на перешкоді патріотичній праці богородчанців стали банди українських націоналістів, які вдавалися до терору, збройних нападів, підпалів. Оунівці вбили багатьох жителів селища, серед яких були вчителі М. І. Концур, М. С. Концур, колишні члени КПЗУ Ю. І. Барабаш, М. В. Воронич, перший
Велику повсякденну роз'яснювальну роботу серед населення вели партійні й радянські органи. Завдяки цьому зростала політична свідомість населення, яка особливо виявилася під час виборів до Верховної Ради СРСР у березні 1946 року. При високій політичній активності населення пройшли також вибори 9 лютого 1947 року до Верховної Ради УРСР. Жителі селища віддали голоси за свого земляка В. І. Костея.
Розпочата у перші дні після визволення праця по відбудові і невпинному розвитку Богородчан продовжувалась і далі. Трудівники селища успішно виконували завдання післявоєнних п'ятирічок. В Богородчанах збудували і розширили ряд промислових підприємств, культурних закладів, виросли нові кадри робітників, службовців, інтелігенції. Серед богородчанських підприємств, що успішно виконали планові завдання післявоєнних п'ятирічок і дали надпланову продукцію, були промкомбінат, артіль «Коопвзуття», промартіль ім. Кірова та ін. Добру славу в селищі завоював своєю працею колектив районної друкарні.
Дальшого розвитку економіка селища досягла після XX з'їзду КПРС. В Богородчанах побудували нові підприємства. Щоб краще використати місцеві можливості для розвитку промисловості, в 1957 році тут було створено райхарчокомбінат, який почав випускати ковбасні і хлібобулочні вироби та безалкогольні напої. Промартіль ім. С. М. Кірова реорганізували у бондарний цех Солотвинського лісокомбінату. В селищі почала працювати міжколгоспна будівельна організація, МТС було реорганізовано на РТС (з 1961 року - «Сільгосптехніка»). У 1962 році на базі промартілі «Коопвзуття» та дрібних побутових майстерень створено райпобуткомбінат, 1968 року відкрито швейно-галантерейну фабрику, з січня 1970 року почав працювати цегельний завод.
Швейно-галантерейна фабрика виробляє спецодяг для робітників, білизну, а також різні сувеніри. Заслуженою повагою серед трудящих селища і району користується колектив побуткомбінату. При комбінаті є пересувна майстерня по ремонту годинників, взуття, одягу, меблів, телевізорів, радіоприймачів, магнітофонів тощо.
Великі будівельні роботи в колгоспах району здійснює «Міжколгоспбуд». Тут уже споруджено кілька лікарень, будинків культури, шкіл, жител для спеціалістів, а також виробничих приміщень.
Серед богородчанських трудівників багато відзначилися своїми трудовими успіхами. Це робітники бондарного цеху лісокомбінату В. Ю. Багрій, М. Д. Воронич, працівники об'єднання «Сільгосптехніки» - учасник Вітчизняної війни слюсар П. Гуменяк, тракторист І. О. Микицей, друкар І. С. Богославець, швачки швейногалантерейної фабрики М. Гавдяк, Ю. Момот, С. Романюк, майстри побуткомбінату - член виконкому районної Ради депутатів трудящих Н. Кмич, І. Дем'яник та інші.
За період 1945-1969 років у селищі розгорнулося велике житлове будівництво. У ці часи побудовано 29 комунальних будинків, серед яких 5 шістнадцятиквартирних та 6 восьмиквартирних, приміщення комбінату «Веселка», розраховане на 150 дітей, будинок піонерів, близько 200 індивідуальних будинків, добудовано школу на 22 класні кімнати з спортзалом, районну та дитячу лікарні. Красивішає селище - його вулиці заасфальтовано, посаджено понад 2 тис. декоративних дерев, впорядковано центральну площу.