Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Яремча

Яремча - місто районного підпорядкування (з 1963 року), добре відомий кліматичний курорт Прикарпаття. Розташована в долині верхньої течії Пруту, за 60 км від Івано-Франківська і за 23 км від районного центру. Через місто проходять залізниця й автодорога Івано-Франківськ-Рахів. Населення - 7429 чоловік. Карпатські гори оточили Яремчу з усіх боків: з півдня і південного заходу - Горган-Явірник (1467 м), з заходу - Щивка, Чорногориця, Синячка, Ковпака, зі сходу -Маковиця (987 м). Схили гір вкриті вічнозеленими ялиново-смерековими лісами з домішкою буку, а за поясом лісів
простягаються полонини. З гір стікають до Пруту невеликі стрімкі потоки.
Місто Яремча порівняно молоде: в 1788 році воно було відоме як поселення, що належало до с. Дори. На цих землях проживало в той час всього 8 сімей. Заснування саме Яремчі відбулося з спорудженням у 1895 році залізниці Ділятин - Вороненка, а його назва, за переказами старожилів, походить від імені першого поселенця на хуторі Яреми Годованця. Села Ямна і Дора, які тепер увійшли в межі міста, відомі з кінця XVI - початку XVII ст. Першими мешканцями цих сіл були селяни, що тікали від гнобителів-феодалів у гірські райони Карпат. Шляхті нелегко було відшукувати втікачів-кріпаків - їх захищали труднодоступні гори, вкриті густими лісами. Історія сіл Дори і Ямної тісно пов'язана з антифеодальним рухом селянства Галичини, з опришківством. Значний вплив на цю боротьбу мала визвольна війна українського народу 1648-1654 рр. Посланці Богдана Хмельницького закликали гуцулів до боротьби з гнобителями. Один з них - Ярема Кончевський, схоплений шляхтою, визнав на суді, що він побував у Карпатах, в Ямній і скрізь зустрічав людей, які чекали на прихід козацького війська. У 1738-1745 рр. у цій місцевості діяв легендарний Олекса Довбуш. Він підтримував тісні зв'язки з селянами Дори і Ямної, де мешкала його сестра з родиною. З Ямної походив вірний побратим Довбуша Павло Орфенюк, з села Дори вийшов один з найближчих спільників, а з часом продовжувач його справи Василь Баюрак.
В умовах панування польської шляхти і після загарбання Східної Галичини Австрією життя трудящих сіл Дори і Ямної було надзвичайно тяжким. Кращі землі належали шляхті, сільським багатіям та церкві. В роки, що передували виділенню Яремчі у самостійну гміну, селянам цих сіл належало лише 248 моргів орної землі, невеличкими клаптиками розкиданої на горбах. Земля ця не могла прогодувати і десятої частини населення. В лісах і на пасовищах, приписаних до державних володінь, селянам заборонялося випасати худобу. Сільська біднота зовсім не мала ані землі, ані худоби.
В другій половині XVIII - на початку XIX ст. селяни Дори, Ямни, хутора Яремчі виконували багато повинностей, відробляли панщину, здавали значну кількість сіна, продуктів тваринництва, пряли на панському маєтку вовну. Крім цього, платили грішми чинш та інші податки на загальну суму 516 флоринів 35 крейцерів.
Основне місце в господарстві посідало тваринництво. Воно визначало певною мірою економічне становище населення, його побут. З весни до пізньої осені селяни пасли велику рогату худобу та вівці на полонинах. У сироварнях з овечого молока виробляли бринзу. Її вживали у власному господарстві, але більшу частину змушені були разом з іншою продукцією вимінювати на ринку в Ділятині й Коломиї на хліб, сіль та нафту. Частина населення працювала на лісових розробках. Робочий день лісоруба тривав 12-16 годин, а заробляв він лише 1-1,5 крони. Жили селяни в курних дерев'яних хатах, одяг носили саморобний, виготовлений з конопель і овечої вовни. З овечої шкіри виготовляли кожухи, кептарі, сардаки, ліжники.
Австро-угорський уряд зовсім не дбав про освіту і культуру селян. В той час у Яремчі не було жодного культурно-освітнього закладу, все населення лишалося неписьменним. Лише 1875 року в с. Дорі відкрили школу з одним учителем.
На межі XIX-XX ст.ст. поселення Яремча розвивалося як селище дачного типу. Чудова природа: гори, вкриті лісами, водоспад, цілюще лікувальне повітря привернули увагу різних ділків і купців. Вони почали споруджувати тут вілли й пансіонати. Влітку Яремча ставала місцем відпочинку й розваг буржуазії Відня, Варшави, Кракова, Львова та інших міст. На підставі урядового рішення від 28 вересня 1910 року хутір Яремчу було перетворено на самостійну адміністративну одиницю - гміну під цією ж назвою. Вже через


Сучасна карта - Яремча