Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Тисмениця

Сторінка 1 з 8
Тисмениця - селище міського типу з 1940 року, центр селищної Ради. Розташована в широкій мальовничій долині, на берегах річок Ворони та Стримби, за 10 км на схід від обласного і районного центру та залізничної станції Івано-Франківськ. Через селище проходить автомагістраль Львів - Чернівці та Івано-Франківськ - Тернопіль - Кам'янець-Подільський. Населення-6955 чоловік.
На території, де розкинулася Тисмениця, люди почали селитися ще у глибоку давнину. В урочищі Городищі виявлено поселення трипільської культури, римські монети І-III ст. сг. та рештки городища давньоруських часів.
Перші згадки про Тисменицю вміщено в Іпатіївському літопису 1143 року. Вигідне географічне положення міста сприяло його швидкому зростанню. Тут проходив стародавній шлях зі Львова на Коломию, Буковину, Молдавію. Тисмениця була об'єктом дуже частих нападів турків і татар. Чужинці завдавали великої шкоди; грабували, руйнували, а в 1513 і 1676 роках повністю спалювали її. Нове місто побудовано за річкою Вороною.
1449 року Тисмениця здобуває магдебурзьке право і починає зростати економічно. В XV-XVII ст. ст. вона стає одним із значних ремісничих і торгових центрів Прикарпаття, куди переселяються ремісники багатьох спеціальностей та купці. Починають розвиватися різні види промислів, зокрема обробка шкір. Тут вироблялися різноманітні види шкір, аж до сап'янів включно. Уже в XVII ст. за майновим станом кушніри поділялись на дві групи: бідняків і заможних. Перші, не маючи достатнього обладнання, були комірниками. Вони виготовляли дешеві шкіри - юхту, сирицю, якими користувалися бідні міщани. Заможні кушніри виготовляли шкіри високої якості для знаті. Вони мали будинки і добре устатковані майстерні, входили до міського патриціату, їм належали місця райців та лавників.
Важливу роль у розвитку міста відігравала торгівля. Тут відбувалися багатолюдні ярмарки, куди приїздили купці з різних міст. Першими власниками Тисмениці були магнати Потоцькі. Але за неї весь час точилася боротьба. Згодом нею володіли Вільгеровські, Черновські, а там знову Потоцькі. Власники Тисмениці багатіли коштом торгових мит: з кожного воза брали від 1 гроша до 3 динарів, від котла для варіння солі - 6 гривень тощо. В місті існував пункт для збирання мита.
Разом з міщанами в Тисмениці проживало чимало селян. В кінці XVI - на початку XVII ст. вони відбували панщину на Потоцьких 2-3 дні щотижня. Всі церковні і монастирські землі теж оброблялися як феодальна повинність. Доводилося виконувати й інші роботи. Окремо селяни платили десятину на користь католицької церкви, працювали на будівництві, охороняли замок тощо. Були серед них і заможні, які мали по 4 воли, але більшість селян мали тільки по одному волу, або зовсім не мали робочої худоби й землі. Тим часом греко-католицька церква і домініканський монастир володіли 1007 моргами землі, а на 1009 селянських господарств припадало всього 6377 моргів. Виходить, що один церковний феодал мав землі в 100 раз більше за селянську сім'ю.
Важко жилося й міщанам. їх зобов'язували укріпляти й захищати місто, споруджувати й перебудовувати Тисменицький замок. Ремісникові


Сучасна карта - Тисмениця