Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Тисмениця

Сторінка 2 з 8
доводилося платити багато різних податків. Вариш пиво - плати, торгуєш - не забудь про сплату. Є земля - готуй 40 грошів за лан. Пам'ятай і про церкву, яка чекає на десятину. Після турецьких і татарських нападів, що спричинялись до великих спустошень, мешканці на певний час звільнялися
від податків. Однак їх зобов'язували відбудовувати зруйновані замок і місто.
Часті набіги татарських і турецьких орд, реквізиції королівських військ, зловживання власників міста Потоцьких своїми феодальними правами, посилення утисків над жителями - все це призводило до занепаду. Тисмениця поступово, втрачає своє колишнє значення. На це звернув увагу німецький мандрівник Ульрік Вердум, який, проїжджаючи тут 8 січня 1672 року, записав у своєму щоденнику: «Тисмениця - мале місто, оточене земляними валами й полісадами на них, але все уже валиться». Терпіло місто і від частих пошестей. В 1770 році від холери померло 764 мешканці міста.
Не поліпшилося становище селян та ремісників і в першій половині XIX ст. Смертність населення була дуже великою і перевищувала народжуваність. Так, 1847 року в місті народилося 182, а померло 368 чоловік. Особливо багато загинуло людей внаслідок холери в 1848 році.
Польська шляхта намагалася окатоличити населення. В місті засновано домініканський монастир, який управляв тисменицькою парафією. Домініканці втручались у політичне й економічне життя міста, в усьому підтримували панівну верхівку, вірно служили урядові. Збагатившись на експлуатації міського населення,
в 1678 році вони збудували свій новий кам'яний костьол. У XVII ст. було споруджено ще 3 католицькі костьоли.
З Тисменицею пов'язують діяльність Івана Княгиницького, який народився тут у шляхетній сім'ї (середина XVI ст.- помер 30 грудня 1621 року). Княгиницький - друг видатного полеміста-иросвітителя Івана Вишенського. Автор посланія. Він заснував два монастирі: Угорницький 1603 року та Воздвиженський біля Маняви в 1607 році.
Тисмениця за епохи феодалізму була досить помітним осередком освіти і зодчества. Крім замку, тут у XVII ст. було споруджено вірменську православну церкву запрошеними в 1677 році Д. Потоцьким вірменами, яких вигнали турки з Кам'янця-Подільського. Вірменська община дістала тоді окреме самоврядування, парафію, а 1739 року відкрила й школу.
В 1736 року збудували Богородицьку дерев'яну церкву, що збереглася до наших днів, і як архітектурна пам'ятка охороняється державою.
Була в місті німецько-єврейська школа, відкрита в 1789 році, а також двокласна й однокласна школи, відкриті 1799 року. Проте вони довго не проіснували, бо вже на 1816 рік у місті працювала лише єдина однокласна школа, яка містилася в глинобитному приміщенні. Таке становище з освітою тривало майже до кінця XIX століття.
Розвиток капіталізму в другій половині XIX ст. сприяв деякому зростанню міста. Якщо в 1786 році було 714 будинків, в яких проживало 5064 чоловіка, то в 1880 році - 1118 будинків і 7123 мешканці. Зростала якість і кількість випуску продукції, особливо обробка шкір та хутра. Кращі вироби тисменицьких майстрів експортувалися за кордон, вони були окрасою виставок у Лондоні, Дрездені, Берліні, Будапешті та в інших великих містах Європи. У 1866 році в місті працювало багато невеличких напівкустарних дубильних підприємств.
1891 року ремісники і шкіряники на кооперативних засадах створили шкіряну фабрику. Цього ж року засновано товариство хутровиків. Об'єдналися вони для того, щоб більш організовано протистояти конкуренції інших міст. Але виробниче приміщення фабрики збудували лише 1910 року. Тут виробляли, як і раніше, різних гатунків шкіру та хутра. Особливо багато шили кожухів та кожушків для потреб австрійської армії. У Тисмениці з 1908 року діяв найбільший у Галичині завод, де виготовляли спирт і дріжджі. З розвитком промисловості зростав робітничий клас. Перед початком першої світової війни на хутровій фабриці й заводі було 510 робітників та 280 ремісників різних спеціальностей, які працювали у власних кустарних майстернях. Робітники міста об'єднувалися на боротьбу з експлуататорами. РІа початку XX ст. діяла організація радикальної партії, очолювана Т. Павлишиним.


Сучасна карта - Тисмениця