Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Тисмениця

Сторінка 5 з 8
В 1940 році актив селища розпочав підготовку до організації кол, госпів. Та будівництво нового життя порушила війна. 2 липня 1941 року селище окупували німецькі фашисти. Вони завдали тисменичанам багато лиха й людських жертв. Фашисти арештовували жителів, багатьох знищували. На території селища створили табір для радянських громадян. Звідси в'язнів вивозили до Станіслава. Гітлерівці закатували близько 1000 чоловік - жителів Тисмениці та її околиць. Понад 100 юнаків і дівчат вивезли до Німеччини на каторжні роботи.

Фашистські загарбники по-звірячому розправилися з кращими людьми селища. Радянських активістів В. Самуляка, Є. Самуляк та О. Козогона прив'язали колючим дротом до возів і волочили по землі аж до лісу. Після довгих катувань патріотів знищили.
На руїни було перетворено поліклініку, лікарню, агротехшколу, електростанцію й друкарню, спалено 150 будинків. Окупанти вивезли до Німеччини всю сировину взуттєво-валяльної фабрики - запаси на 5 років.
Тисменичани брали участь у боротьбі проти ворога. Захищати Вітчизну пішли 95 чоловік, 37 з них загинули на фронтах. Багато учасників боїв за мужність і відвагу відзначено урядовими нагородами.
28 березня 1944 року бійці 8-го гвардійського механізованого корпусу 1-ї танкової армії, а також бійці 67-го гвардійського полку першими увірвалися до Тисмениці. Зав'язалися кровопролитні бої з фашистами. Командир танка, комсомолець, гвардії лейтенант Лисицький знищив 2 ворожі танки, артбатарею, близько 20 фашистів, 150 підвід з вантажем.
Бої за селище точилися три дні. 1 квітня під тиском переважаючих сил противника частини 1-ї танкової армії змушені були відступити. 26 липня 1944 року Тисменицю визволено від фашистських загарбників.
Ще гриміли бої, а в селищі почалася битва з розрухою. Зразу ж після визволення відновлено роботу промкомбінату. Спочатку працювали без машин. Навіть вручну розпилювали ліс на дошки.
4 вересня 1944 року на засіданні бюро районного комітету КП(б)У обговорювалися питання господарського й партійного будівництва. Було ухвалено створити територіальну первинну партійну організацію в селищі. Вона об'єднувала 5 комуністів. Бюро РК КП(б)У розглянуло також питання про роботу хутрово-шубної фабрики. Спочатку на фабриці працювало 86 чоловік, а вже наприкінці року тут налічувалося близько 300 робітників, які виготовляли хутряні вироби для потреб фронту. Більшість виробничих процесів виконувалися вручну. Такі ж труднощі довелося переборювати під час відбудови взуттєво-валяльної фабрики. У листопаді
запрацював взуттєвий цех. До кінця року став до ладу і валяльний цех фабрики. Передовики виробництва вступали до комсомолу, поповнювали лави Комуністичної партії. У червні 1947 року на фабриці створено партійно-комсомольську групу, яка в березні 1949 року виросла в первинну партійну організацію. Її очолив В. В. Соколов.
Радянська держава подавала велику допомогу у відбудові й розширенні фабрики. Для цього в 1945 році було асигновано з державних фондів 400 тис. крб. З різних міст країни - з Москви, Ленінграда, Свердловська - до Тисмениці надходили необхідні машини й устаткування. Прибували сюди й кваліфіковані спеціалісти. Братерська допомога сприяла успішному й швидкому подоланню труднощів відбудови. Виробниче трудове піднесення робітників фабрик зростало. Українські буржуазні націоналісти намагалися перешкодити відбудові промисловості селища. Бандити шляхом погроз і кривавого терору сіяли розбрат і ворожнечу, щоб залякати населення. Ці недолюдки лише в 1944 році вбили 39 партійних, радянських і комсомольських активістів селища. Та безсилі були вороги спинити поступ нового соціалістичного життя, в будівництві якого брали участь все ширші верстви населення. Трудящі, спираючись на допомогу органів безпеки, розгромили оунівські банди.
Чимало було зроблено, щоб ліквідувати неписьменність, піднести політичний і культурний рівень трудящих. Для цього залучалися широкі кола громадськості. 19 липня 1945 року учасники другої районної наради жінок-активісток у своєму зверненні до населення району закликали «вирушити в похід на боротьбу з неписьменністю й малописьменністю». В Тисмениці протягом 1946-47 навчального року працювали кілька гуртків ліквідації неписьменності й малописьменності. Протягом трьох років важку спадщину минулого було ліквідовано. Вживалися заходи щодо розвитку народної


Сучасна карта - Тисмениця