Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Конюшки

Сторінка 1 з 6
Конюшки - село, центр сільської Ради, розташоване за 10 км від районного центру Рогатина. Через Конюшки проходить автомагістраль Івано-Франківськ - Львів. Поблизу протікає річка Гнила Липа. До залізничної станції Бурштин - 9 км. Населення - 1803 чоловіка. Сільській Раді підпорядковані сейа Бабухів і Березівка.
На лівому березі Гнилої Липи за селом виявлено пізньопалеолітичну стоянку. В урочищі Янівці знайдено кам'яні знаряддя праці доби бронзи. Село Конюшки належить до давніх поселень Прикарпаття. Побутує легенда про те, що його назва походить від конюшень галицьких князів, де бояри розводили коней і продавали їх навіть у Візантію. Кілька поселень тих часів з назвою Конюшки або Конюхи зустрічаємо у Львівській і Тернопільській областях.
Перша письмова згадка про Конюшки належить до середини XV ст. З документів видно, що село було власністю різних польських шляхтичів, які часто перепродували або передавали його в оренду.
Час від часу польські королі «дарували» село шляхтичам «за вірну службу короні». У 1565 році його «навічно» передано шляхтичу М. Синявському.
Фільварок Синявських був одним з найбагатших на Рогатинщині. Використовуючи працю селян, які у XVI ст. були вже закріпачені, шляхтичі багато засівали зернових культур, утримували сотні корів і овець, у ставу розводили рибу, а на річці Гнилій Липі - бобрів. Крім панщини -три дні на тиждень, - селян зобов'язували сплачувати великі податки та постачати на панський двір продукти. Від одного двору селяни щорічно платили по 6 грошів чиншу, по 4 маци2 вівса й по 4 маци пшениці. Кожний двір давав також панові десятину від худоби, птиці, бджіл тощо.
Шляхта все частіше замінювала натуральний податок грошовим, що було для неї більш вигідно. У 1563 році, наприклад, 25 залежних селян Конюшок, крім панщини, щорічно платили чиншу 70 злотих і 10 грошів. Підсусідки й комірники, які неспроможні були платити податок, відробляли панщину і «робили, що їм накажуть», у маєтку поміщика.
Селяни, які чумакували, возили з Долини сіль до Рогатина, а також у Литву. Вони платили мито від кожного воза солі по 20 грошів й самі ремонтували дорогу. Немалий прибуток мали з селян і дві корчми.
Політичне й економічне пригнічення спричинилося до росту незадоволення селян. Вони виступали проти феодальної експлуатації. Шукаючи захисту від сваволі феодалів, селяни подавали до суду скарги на пана, але суд їх повертав назад.
З кожним роком злидні селян і їх експлуатація зростали. В середині XVI ст. в західних і північних повітах Руського воєводства «грунти здрібніли вже так, що ставали замалі для господарств».
Невдовзі панщина збільшилася до 4-х днів на тиждень. Дошкуляли селянам ще «позапанщинні роботи» восени і взимку - обробка льону та конопель, а влітку кожен селянин-кріпак повинен був відробити три толоки. Тому почастішали втечі селян, дарма що втікачам загрожували смертю. Від пасивних форм боротьби - подач скарг, селяни вдаються до більш активних - від підпалів панських маєтків до збройних виступів. Коли восени 1648 року на Прикарпатті з'явилися козацькі війська, жителі Конюшок разом з мешканцями навколишніх сіл повстали проти польської шляхти. Вони напали і зруйнували панський маєток у сусідньому селі Обельниці.
Шляхетські каральні загони вчинили жорстоку розправу над селянами Конюшок, зруйнували і пограбували село. Конюшки зазнали таких руйнувань, що селяни не мали з чого платити податки.
Після придушення селянських повстань на Прикарпатті у 1648-1649 рр. шляхта, відбудовуючи зруйновані замки, все більше вимагала від селян коштів. У кінці XVII і на початку XVIII ст. селяни Конюшок змушені були відробляти щоденну панщину. Посилилось обезземелення. У 1788 році на 259 селянських дворів і 1876 жителів припадало орної землі, пасовищ і сінокосів лише 1376 моргів, а поміщик і церква володіли 1963 моргами землі, у т. ч. 125 моргами лісу.
На початку XIX ст. в Конюшках помітно посилюється класова диференціація, зростають заможні господарства і водночас збільшується кількість бідняків. Значна частина селян користувалася ділянкою зеїрлі менше одного морга, а куркулі володіли 20 й більше моргами. До того ж, від селян вимагали присяги виконувати всі феодальні обов'язки, покладені на них державою і


Сучасна карта - Конюшки