Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
короткий час опинився під владою буржуазно-націоналістичної ЗУНР. У місті почався голод. Робітники міста разом з селянами навколишніх сіл виступали проти влади ЗУНР, вимагали поліпшити своє становище, націоналізувати промислові підприємства, конфіскувати поміщицькі землі й провести вибори на основі демократичних законів.
У 1919 році Калуш загарбала буржуазно-шляхетська Польща. Польські окупанти, як і австрійські барони, штучно гальмували розвиток міста.
1921 року в Калуші нараховувалось 1279 будинків і жило 8697 чоловік населення. На калійному комбінаті працювало 310 робітників. Комбінат дав за рік всього 3,4 тис. тонн каїніту і 15,3 тис. тонн сільвініту. Калуш залишався містом дрібних кустарних промислів. На кінець 1934 року тут було понад 50 дрібних підприємств. Найбільшими підприємствами вважалися калійний комбінат та пивзавод. Працювало на них близько 1200 робітників. Значна частина жителів міста трудилась у сільському господарстві.
Важко жилося робітникам. Заробіток цілком залежав від примх власників і становив менше злотого за 12 годин виснажливої праці. Жінки одержували у 2 рази нижчу плату, ніж чоловіки. Зарплата робітників-українців, як правило, була значно нижчою, ніж робітників-поляків. Деревообробники й друкарі Калуша одержували у 2-3 рази меншу зарплату, ніж робітники цього ж профілю у Варшаві. Не було на калійному комбінаті безпеки праці.
Класове безправ'я жителів міста доповнювалося національним гнобленням. Польські власті переслідували українську мову, культуру, намагалися насильно полонізувати й окатоличити українців.
У 1938 році в Калуші почала працювати гімназія. В семирічній та 2 початкових школах навчалося всього 390 учнів. Понад 80 проц. трудящих Калуського повіту залишалися неписьменними. Діти трудящих майже не відвідували шкіл. Малодоступними для трудівників були і культурно-освітні заклади - народний будинок, приватний кінотеатр та невелика бібліотека з фондом 2 тис. книг, які обслуговували переважно багачів і були під впливом «Просвіти», керованої націоналістами.
Не дбали панські власті і про здоров'я трудящих. У 1938 році в Калуші була маленька лікарня з одним лікарем, 4 медсестрами та акушеркою. За нескладну операцію треба було платити 120-150 злотих,- стільки, скільки коштувала корова.
Пролетарі Калуша не мирилися 8 польсько-шляхетською окупацією. їх боротьбою проти соціального й національного гніту керувала комуністична організація, заснована у 1921 році на базі групи, яка діяла з 1918 року. З 1923 року міський комітет КПСГ став іменуватися комітетом КПЗУ. Першими активними діячами його
в Калуші були робітники Й. Зборовський, Д. Паляниця. У 1921 році в місті виникає й перша комсомольська організація.
Під керівництвом комуністів у вересні - жовтні 1920 року відбувся політичний страйк робітників калійного комбінату, а в наступному - страйк робітників копалень калійних солей, який тривав понад п'ять тижнів. Страйки чергувалися з масовими демонстраціями.
1922 року в місті проходила велика першотравнева демонстрація робітників під комуністичними лозунгами. В серпні-вересні 1923 року стався новий страйк на шахтах міста, в якому взяло участь 2 тис. чоловік. Він мав політичний характер. Робітники вимагали свободи мітингів і зборів, підвищення заробітної плати, відновлення на роботі звільнених товаришів. Щоб придушити виступи робітників власті вдалися до провокації - під квартиру головного інженера була закладена бомба, вибух якої став приводом до численних арештів серед страйкарів. У відповідь на безчинства властей робітники всього Дрогобицько-Бориславського нафтового району оголосили страйк солідарності. В результаті півторамісячної боротьби трудящі Калуша примусили адміністрацію поновити на роботі звільнених
Калуш
Сторінка 3 з 8
Величезний вплив на трудове населення справили революційні події 1917 року в Росії, зокрема перемога Великої Жовтневої соціалістичної революції. Робітники міста вимагали встановлення Радянської влади й возз'єднання з Українською РСР. У липні - вересні 1918 року в місті відбулося кілька страйків робітників копалень. Страйкарі добивалися підвищення зарплати, поліпшення умов праці, житла. В листопаді 1918 року в Калуші виникла комуністична група. Після розпаду австроугорської монархії Калуш на У 1919 році Калуш загарбала буржуазно-шляхетська Польща. Польські окупанти, як і австрійські барони, штучно гальмували розвиток міста.
1921 року в Калуші нараховувалось 1279 будинків і жило 8697 чоловік населення. На калійному комбінаті працювало 310 робітників. Комбінат дав за рік всього 3,4 тис. тонн каїніту і 15,3 тис. тонн сільвініту. Калуш залишався містом дрібних кустарних промислів. На кінець 1934 року тут було понад 50 дрібних підприємств. Найбільшими підприємствами вважалися калійний комбінат та пивзавод. Працювало на них близько 1200 робітників. Значна частина жителів міста трудилась у сільському господарстві.
Важко жилося робітникам. Заробіток цілком залежав від примх власників і становив менше злотого за 12 годин виснажливої праці. Жінки одержували у 2 рази нижчу плату, ніж чоловіки. Зарплата робітників-українців, як правило, була значно нижчою, ніж робітників-поляків. Деревообробники й друкарі Калуша одержували у 2-3 рази меншу зарплату, ніж робітники цього ж профілю у Варшаві. Не було на калійному комбінаті безпеки праці.
Класове безправ'я жителів міста доповнювалося національним гнобленням. Польські власті переслідували українську мову, культуру, намагалися насильно полонізувати й окатоличити українців.
У 1938 році в Калуші почала працювати гімназія. В семирічній та 2 початкових школах навчалося всього 390 учнів. Понад 80 проц. трудящих Калуського повіту залишалися неписьменними. Діти трудящих майже не відвідували шкіл. Малодоступними для трудівників були і культурно-освітні заклади - народний будинок, приватний кінотеатр та невелика бібліотека з фондом 2 тис. книг, які обслуговували переважно багачів і були під впливом «Просвіти», керованої націоналістами.
Не дбали панські власті і про здоров'я трудящих. У 1938 році в Калуші була маленька лікарня з одним лікарем, 4 медсестрами та акушеркою. За нескладну операцію треба було платити 120-150 злотих,- стільки, скільки коштувала корова.
Пролетарі Калуша не мирилися 8 польсько-шляхетською окупацією. їх боротьбою проти соціального й національного гніту керувала комуністична організація, заснована у 1921 році на базі групи, яка діяла з 1918 року. З 1923 року міський комітет КПСГ став іменуватися комітетом КПЗУ. Першими активними діячами його
в Калуші були робітники Й. Зборовський, Д. Паляниця. У 1921 році в місті виникає й перша комсомольська організація.
Під керівництвом комуністів у вересні - жовтні 1920 року відбувся політичний страйк робітників калійного комбінату, а в наступному - страйк робітників копалень калійних солей, який тривав понад п'ять тижнів. Страйки чергувалися з масовими демонстраціями.
1922 року в місті проходила велика першотравнева демонстрація робітників під комуністичними лозунгами. В серпні-вересні 1923 року стався новий страйк на шахтах міста, в якому взяло участь 2 тис. чоловік. Він мав політичний характер. Робітники вимагали свободи мітингів і зборів, підвищення заробітної плати, відновлення на роботі звільнених товаришів. Щоб придушити виступи робітників власті вдалися до провокації - під квартиру головного інженера була закладена бомба, вибух якої став приводом до численних арештів серед страйкарів. У відповідь на безчинства властей робітники всього Дрогобицько-Бориславського нафтового району оголосили страйк солідарності. В результаті півторамісячної боротьби трудящі Калуша примусили адміністрацію поновити на роботі звільнених