Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Городенка

Сторінка 5 з 8
головою виконкому районної Ради депутатів трудящих став колишній батрак П. І. Артемчук. Видавалася районна газета «За більшовицьку працю».
Новим змістом повнилося життя. Цукровий та спиртовий заводи, млини, майстерні було націоналізовано. З промислових центрів братніх радянських республік почали надходити машини, верстати, паливо,
сільськогосподарський інвентар. За кілька місяців створено систему споживчої кооперації, якій передано 14 торговельних підприємств.
На початку 1940 року відкрилися шестимісячні курси підготовки кадрів механізаторів сільського господарства, де навчалися, крім чоловіків, 70 дівчат. Було створено МТС. Селяни з околиць міста в лютому-березні 1940 року об'єдналися в сільгоспартіль «Червоний колос», ремісники - в артіль «Червоний прикордонник». У місті засяяла електрика, заговорило радіо. Восени 1939 року до Городенки із східних областей УРСР приїхало 6 лікарів. Тоді ж відкрито лікарню. В листопаді 1939 року діти сіли за парти в середній і 3 семирічних школах. Маленькі мешканці Городенки, як і дорослі, відчули допомогу всього радянського народу; вони одержали підручники, різноманітне унаочнення, велику кількість художньої літератури. Для дорослих було відкрито вечірню середню школу, районний будинок культури.
Та коротким був період соціалістичних перетворень. З перших днів Великої Вітчизняної війни місто опинилося в зоні запеклих боїв. Комітету по евакуації, що був створений при райвиконкомі, вдалося лише частково відправити на Схід техніку, найцінніше обладнання промислових підприємств. Вже 3 липня 1941 року фашисти вдерлися до Городенки і разом з українськими буржуазними націоналістами розпочали криваву розправу над радянськими людьми. 13 квітня 1942 року на базарній площі фашисти розстріляли 50 жителів міста. 6 вересня цього ж року на майдані біля районного будинку культури есесівці вбили понад 300 чоловік. Буржуазно-націоналістичні зрадники виказали гітлерівцям партійних і комсомольських працівників та активістів. їх розстрілювали на кладовищі Окопищі. Тут же розстріляли ще 700 чоловік. 5 грудня 1943 року гітлерівці й українські буржуазні націоналісти зігнали велику групу людей до церкви і влаштували над ними дику розправу. Рубали сокирами руки, розстрілювали. Тих, хто намагався втекти, цькували собаками. Всього за час фашистської окупації в Городенці було знищено 2600 чоловік, серед них - понад 1000 дітей. На фашистську каторгу вивезено близько 1300 чоловік.
У місті діяла група опору фашистам із 33 чоловік, її очолював комуніст Ф. О. Ікалюк. Йому допомагали робітники цукрового заводу Ю. С. Вінтонюк, П. М. Іванишин, колгоспники А. М. Пасічний, Я. М. Вінтонюк, І. С. Наливайко. Підпільники влаштовували диверсії на залізниці, організовували саботаж на підприємствах, допомагали молоді тікати під час відправки до Німеччини, переховували активістів, військовополонених, розповсюджували антифашистські листівки. Члени підпільної антифашистської групи були виказані провокаторами і розстріляні. Та опір ворогові не припинявся. В. О. Губчин і Р. С. Навальківський та інші, ввійшовши в довір'я до окупантів, допомагали заарештованим. Восени 1943 року вони підготували втечу в'язнів. Але й ця група потрапила до гестапо. Патріотів було розстріляно.
25 березня 1944 року частини 1-ї гвардійської танкової та 21-ї гвардійської механізованої бригад форсували Дністер визволили Городенку від фашистської
неволі. Радянські війська захопили тут понад 300 ворожих солдатів і офіцерів. На цукровому заводі затримали 500 вагонів цукру, що були підготовлені до відправки в Німеччину.
За хоробрість і відвагу, виявлені в боях за визволення району, звання Героя Радянського Союзу присвоєно гвардії полковнику В. М. Горєлову, гвардії майору М. Й. Гавришку, гвардії лейтенанту А. М. Сулимі та гвардії сержанту
О. Ф. Сидорову. В жорстоких боях за місто полягли 314 радянських воїнів. Серед них Герої Радянського Союзу гвардії підполковник О. А. Бербешкін, гвардії лейтенант М. Г. Рижов, гвардії молодший лейтенант М. С. Соченко, гвардії сержант
І. А. Федоров. На площі бойової слави в місті ніколи не в'януть квіти на братській могилі бійців. Трудящі свято бережуть світлу пам'ять про своїх визволителів, їх імена написані золотом на меморіальній дошці. Піонери і


Сучасна карта - Городенка