Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
У 20-х роках у Брошнів-Осаді страйкова боротьба набрала вел
икого розмаху. У виступах брало участь по 600-1000 чоловік. Завдяки організованості та масовості виступів робітники неодноразово добивалися задоволення своїх вимог. Двічі страйкували 1923 року робітники фірми «Глезінгер» і добилися підвищення заробітної плати на З0-40 проц. У 20-х роках трудящі святкували 1 Травня під лозунгами соціального і національного визволення та возз'єднання з Радянською Україною. Староста Долинського повіту, до складу якого входило селище, в своєму донесенні намісництву відзначав, що робітничий рух «має комуністичний характер і викликаний комуністичною агітацією та розповсюдженням комуністичних ідей».
Під час світової економічної кризи (1929-1933 рр.) погіршало матеріальне становище робітників. Обсяг виробництва скорочувався - робітникам загрожувало безробіття. Навіть за таких умов комуністи ще рішучіше піднімали трудящих проти влади капіталу. Влітку 1931 року в лісі поблизу Брошнів-Осади відбулися збори комуністів, які розглядали питання керівництва страйковою боротьбою робітників.
У 30-х роках в Польщі посилилася реакція, що готувала грунт для встановлення фашистської диктатури. Економіка переживала кризисний стан. Росло безробіття. Робітничий клас відповів на це посиленням страйкового руху. На підприємствах Брошнів-Осади в 1935-1938 рр. проходили масові страйки. 5 червня 1935 року страйкували 1300 чол. на заводі Глезінгера. Власник заводу погодився підвищити зарплату. Цим страйком керували комуністи Юзеф Ярошинський, Еміль Урускі, Ян Себастьян.
Кожного року трудящі Брошнів-Осади, незважаючи на жорстокі репресії влади, під керівництвом організації КПЗУ святкували 1 Травня. Цього дня робота на заводах припинялась, і робітники з червоними прапорами крокували вулицями селища. Мітинг відбувався біля приміщення старої школи, де на веранді розміщувалася президія. В 1938 році на залізничній станції було вивішено червоний транспарант.
Незабутніми для трудящих Брошнів-Осади стали вересневі дні 1939 року. 20 вересня на вулиці вийшли всі жителі з червоними прапорами і букетами квітів. Відбувся урочистий мітинг, на якому виступив представник командування Червоної Армії І. Семерня. Від імені громадян селища армію-визволительку вітали Мартин Куфель, В. В. Косар, С. А. Федів. 21 вересня створено тимчасове управління, яке здійснювало всю адміністративну владу, до нього ввійшли Ю. Ярошинський, М. Ф. Капустяник, І. Костюк, І. Хоптяк. Деревообробні заводи фірм «Глезінгер» і «Долина», нафтопереробний завод і тартак стали власністю трудящих. На всіх підприємствах обрали профспілкові комітети, що взяли керівництво виробництвом у свої руки. Вони усунули стару адміністрацію. Директором заводу колишньої фірми «Долина» призначили спеціаліста О. Д. Соснівкера, головним механіком на заводі «Глезінгер» - кадрового робітника-механіка Ф. Й. Вінтона. Профкоми разом з тимчасовим управлінням мобілізували лісорубів на забезпечення підприємств сировиною, налагодили постачання робітників і населення продуктами, ввели на підприємствах восьмигодинний робочий день, влаштували на роботу понад 100 колишніх безробітних, організували робітничу міліцію для підтримання громадського порядку і охорони суспільної власності.
В жовтні 1939 року в селищі були організаційно оформлені партійна та комсомольська організації, під їх керівництвом здійснювалися соціалістичні перетво
рення. Радянська влада націоналізувала всі промислові підприємства. На честь возз'єднання Західної України з Радянською Україною робітники колишнього заводу Глезінгера перейменували його на лісопильний завод ім. 17 вересня. До кінця 1939 року ліквідовано безробіття. Відкрито 7-річну школу з українською мовою викладання, нову поліклініку, добре обладнаний дитячий садок, лікарню, аптеку.
На заводах було реконструйовано лісопильні й тарні цехи, впроваджувалася нова техніка. Завдяки цьому обсяг виробництва значно зріс. На керівні посади висунули робітників М. П. Курташа, І. М. Музичина, Яна Себастьяна.
Брошнів-Осада
Сторінка 2 з 6
техніка, хоч деякі мали спеціальну освіту. Навіть машиністами на вузькоколійних паровозах, електромонтерами, локомобілістами були поляки-осадники, вихідці з глибинних районів Польщі.У 20-х роках у Брошнів-Осаді страйкова боротьба набрала вел
Під час світової економічної кризи (1929-1933 рр.) погіршало матеріальне становище робітників. Обсяг виробництва скорочувався - робітникам загрожувало безробіття. Навіть за таких умов комуністи ще рішучіше піднімали трудящих проти влади капіталу. Влітку 1931 року в лісі поблизу Брошнів-Осади відбулися збори комуністів, які розглядали питання керівництва страйковою боротьбою робітників.
У 30-х роках в Польщі посилилася реакція, що готувала грунт для встановлення фашистської диктатури. Економіка переживала кризисний стан. Росло безробіття. Робітничий клас відповів на це посиленням страйкового руху. На підприємствах Брошнів-Осади в 1935-1938 рр. проходили масові страйки. 5 червня 1935 року страйкували 1300 чол. на заводі Глезінгера. Власник заводу погодився підвищити зарплату. Цим страйком керували комуністи Юзеф Ярошинський, Еміль Урускі, Ян Себастьян.
Кожного року трудящі Брошнів-Осади, незважаючи на жорстокі репресії влади, під керівництвом організації КПЗУ святкували 1 Травня. Цього дня робота на заводах припинялась, і робітники з червоними прапорами крокували вулицями селища. Мітинг відбувався біля приміщення старої школи, де на веранді розміщувалася президія. В 1938 році на залізничній станції було вивішено червоний транспарант.
Незабутніми для трудящих Брошнів-Осади стали вересневі дні 1939 року. 20 вересня на вулиці вийшли всі жителі з червоними прапорами і букетами квітів. Відбувся урочистий мітинг, на якому виступив представник командування Червоної Армії І. Семерня. Від імені громадян селища армію-визволительку вітали Мартин Куфель, В. В. Косар, С. А. Федів. 21 вересня створено тимчасове управління, яке здійснювало всю адміністративну владу, до нього ввійшли Ю. Ярошинський, М. Ф. Капустяник, І. Костюк, І. Хоптяк. Деревообробні заводи фірм «Глезінгер» і «Долина», нафтопереробний завод і тартак стали власністю трудящих. На всіх підприємствах обрали профспілкові комітети, що взяли керівництво виробництвом у свої руки. Вони усунули стару адміністрацію. Директором заводу колишньої фірми «Долина» призначили спеціаліста О. Д. Соснівкера, головним механіком на заводі «Глезінгер» - кадрового робітника-механіка Ф. Й. Вінтона. Профкоми разом з тимчасовим управлінням мобілізували лісорубів на забезпечення підприємств сировиною, налагодили постачання робітників і населення продуктами, ввели на підприємствах восьмигодинний робочий день, влаштували на роботу понад 100 колишніх безробітних, організували робітничу міліцію для підтримання громадського порядку і охорони суспільної власності.
В жовтні 1939 року в селищі були організаційно оформлені партійна та комсомольська організації, під їх керівництвом здійснювалися соціалістичні перетво
рення. Радянська влада націоналізувала всі промислові підприємства. На честь возз'єднання Західної України з Радянською Україною робітники колишнього заводу Глезінгера перейменували його на лісопильний завод ім. 17 вересня. До кінця 1939 року ліквідовано безробіття. Відкрито 7-річну школу з українською мовою викладання, нову поліклініку, добре обладнаний дитячий садок, лікарню, аптеку.
На заводах було реконструйовано лісопильні й тарні цехи, впроваджувалася нова техніка. Завдяки цьому обсяг виробництва значно зріс. На керівні посади висунули робітників М. П. Курташа, І. М. Музичина, Яна Себастьяна.