Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Отиня

Сторінка 2 з 8
У 1842 році селяни Отині скаржилися на те, що їх замість шарварку примушують виконувати різні роботи в поміщицькому дворі, сторожувати вночі, відробляти невстановлену панщину. Особливо нестерпним стало становище селян Отині напередодні скасування панщини, коли містечком володів поміщик Мікулі. Селяни змушені були виходити на панщину до сходу сонця, а повертались додому пізно ввечері, працювали без відпочинку.
Панщина тривала 52-104 дні на рік. Поміщик загарбав пасовища, однак рогове селяни мусили платити. До кріпаків застосовували фізичну кару, внаслідок чого були смертні випадки і каліцтва. Жорстоку розправу чинили над тими, хто від імені громади скаржився на свавілля поміщика. Всякі сходи і збори селян як удень, так і вночі, заборонялися. Експлуатувало трудящих і духовенство. В маєтку католицької церкви відробляли панщину 14 селянських господарств Отині.
Майже все трудове населення містечка було неписьменним. Тільки в 1817 році в Отині відкрито одно класну школу, яка повністю утримувалася громадою. В кінці
30-х років XIX ст. у цій школі працював відомий вчений, історик Садок Баронч, який досліджував історію міст Західної України.
Селяни Отині повставали проти визискувачів. Вони відмовлялися виконувати феодальні повинності. 29 вересня 1847 року економ поміщицького маєтку писав до Станіславського староства: «Панщина через бунт підлеглих так погано виконується, що постійно по 60-70 чоловік жодного дня не йдуть на роботу, внаслідок чого господарство терпить великі збитки, а в окремі тижні на панщину виходить тільки до 20 чоловік. Селяни не платять ні рогового, ні чиншу, а всі кари до підлеглих не дають жодного наслідку... і якщо не вжити відповідних заходів, то можна сподіватися справжнього заворушення».
Після реформи 1848 року селяни Отині змушені були виконувати повинності за «звільнення» від панщини. Так, у 1854 році вони повинні були відробити поміщикові 2343 дні вартістю 646ринських. Цього ж року отинянські селяни сплатили до 30 різних данин, податків і повинностей. Тривалий час отинянські хлібороби судилися з поміщиком за право користування пасовищем та лісом. Але пан не задовольнив справедливих вимог селян, а частину сервітутних лісових угідь продав 20 німецьким колоністам. У 1880 році поміщик мав 700 моргів орних земель, а всьому населенню Отині, яке становило 3743 чоловіка, належало тільки 2426 моргів землі. Грунти були заболочені, маловрожайні.
В другій половині XIX ст. в Отині розвивалися ремесло і торгівля. Головними предметами торгівлі були сіль і тютюн. Отиня славилась також гончарними виробами.
Коли скасували кріпосне право, швидше зростала промисловість. З середини XIX ст. почав діяти лісопильний завод. Отиня стала одним з центрів машинобудування Східної Галичини. В 50-х роках XIX ст. був заснований отинянський завод Бредта і К°. Тут випускали сільськогосподарські машини, парові котли, насоси, обладнання для винокурних і пивоварних заводів, преси, резервуари для спирту тощо. Продукція заводу експортувалася до Угорщини, Румунії, Болгарії, Росії.
Перед першою світовою війною на заводі працювало понад 1000 робітників. Умови праці машинобудівників були важкими. Робочий день тривав 10-12 годин, а одержували вони менше, ніж працівники цієї категорії у промислових районах Австро-Угорщини. Особливо терпіли робітники від штрафів. За прихід на роботу зразу після гудка штрафували на 25 крейцерів, за запізнення на декілька хвилин робітникові не оплачували однієї години, за невихід на роботу в святкові дні - штраф 1 крона або звільнення з роботи. За поламку інструменту під час роботи з робітника стягували повністю його вартість.
Машинобудівники як один з передових загонів робітничого класу виступали на боротьбу за права трудящих. Коли в грудні 1890 року у Львові був організований багатотисячний мітинг з вимогою загального виборчого права, отинянські робітники підтримали цю вимогу. 1905 року вони взяли участь у листопадовому страйку робітників Східної Галичини. Страйкували машинобудівники в 1908 і 1911 рр. Поряд з економічними висували й політичні вимоги. Робітники виходили на Першотравневі демонстрації, запалюючи своїм прикладом селян.
На початку XX ст. значна частина селян Отині була малоземельною, голодувала. Вони від зорі до зорі працювали в поміщицькому маєтку і в


Дивиться також інші населені пункти району:

Сучасна карта - Отиня