Сторінка 3 з 8
інших українських і російських письменників, журнали, газети, видані І. Франком і М. Павликом, а також шкільні підручники, популярні брошури з історії України, сільського господарства, календарі, зокрема «Календар товариства «Просвіта». При читальні працював драмгурток, який ставив п'єси, організовував концерти з нагоди ювілеїв видатних діячів української культури не лише в Кутах, а й у навколишніх селах. Між прогресивною
громадськістю і буржуазними націоналістами та уніатами постійно точилася боротьба за вплив на філію товариства «Просвіти». У Кутах читали соціалістичні брошури, твори російських революціонерів-демократів В. Г. Бєлінського, М. О. Добролюбова, М. Г. Чернишевського, твори І. Я. Франка. Цю літературу надсилала в село Ганна Павлик.
Все це сприяло активізації боротьби трудящих за соціальне і національне визволення. На зборах, які відбувалися в місті, обговорювалися питання посилення політичної боротьби, зокрема за загальне виборче право, за відкриття українського університету у Львові. Тут часто виступав активний діяч радикальної партії Г. Лівак.
Під впливом першої російської революції у місті Кутах відбулися масові мітинги трудящих. У 1908 році застрайкували робітники шкіряних та інших підприємств. Страйкуючі добилися підвищення заробітної плати. 1909 року в Кутах відбувся страйк грабарів, який тривав 93 дні. Страйкарі вимагали підвищення зарплати, оплати за роботу у святкові дні, доплати за надурочні години, визнання 1 травня робітничим святом, свободи профспілок, збереження за страйкуючими роботи тощо. Підприємці змушені були задовольнити деякі вимоги робітників, наприклад, підвищити заробітну плату на 12 процентів.
Прогресивна громадськість міста стала ще рішучіше виступати на захист інтересів трудящих. На її вимогу в Кутах було відкрито у 90-х роках XIX ст. 2 шестикласні школи. Проте навчання велося польською мовою. 1910 року жителі Кутів, створивши комітет міської української школи, діючи через посла О. Барвінського, добилися створення при існуючих школах паралельних класів з українською мовою викладання.
Цього ж року збори української частини населення прийняли рішення відкрити однокласну українську школу та підготовчий курс для вступу до гімназії. Завдяки вимогам громадськості кілька здібних учнів вступило до Вижницької гімназії.
1911 року в Кутах виступав Гуцульський народний театр Гната Хоткевича.
Влітку 1916 року, коли російські війська після бою з австро-угорським військом увійшли до міста, між ними й населенням встановилися дружні відносини. Солдати організували в Старих Кутах для нужденних жителів безплатну кухню, на свої гроші найняли дяка, щоб учив грамоти дітей, ділилися одежею, взуттям.
Захопивши Кути, австро-угорські війська жорстоко розправилися з тими, хто прихильно ставився до росіян. У червні 1916 року загін російських військ, в якому перебував В. І. Чапаєв, здійснив обхідний маневр і сміливою атакою вибив австроугорців з окопів, виритих на горі за містом. У Кути знову ввійшли російські війська.
В ході воєнних дій місто було зруйноване майже наполовину. Зменшилася кількість населення. Якщо в 1900 році в Кутах проживало 6689 чоловік, то в 1916 році - 3000, у т. ч. лише 100 чоловіків віком від 16 до 52 років.
Про Лютневу революцію в Росії мешканці міста дізналися від російських солдатів. Разом з ними організовували маніфестації на підтримку російського пролетаріату. В квітні 1917 року Косівська Рада робітничих і солдатських депутатів скликала в Кутах народне віче, яке пройшло під гаслами: «Геть братовбивчу війну!», «За мир без анексій та контрибуцій!», «Вся влада Радам!». Виступаючі закликали наслідувати приклад братів-росіян, повалити монархічну владу в Австро-Угорщині.
Вісті про Велику Жовтневу соціалістичну революцію вселяли надію на перемогу. Після розпаду Австро-Угорської імперії трудящі міста Кутів, зібравшись на народні збори, вимагали конфіскації землі у великих власників і спекулянтів, безплатного користування державним лісом.
Навесні 1919 року в Кути ввійшли румунські війська, а влітку цього ж року місто захопила буржуазно-поміщицька Польща. Трудящі міста не мирилися з поневоленням, боролися з окупантами. В серпні 1920 року загін повстанців чисельністю до 1 тис. чоловік, переважно колишніх солдатів, які покинули
Дивиться також інші населені пункти району: