Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
У XVIII ст. жителі Обертина знову зазнали лиха від татарських нападів. Обертин був дуже зруйнований.
В 90-х роках XVIII ст. тут починають розвиватися ремесло й торгівля. Поновлюється право на влаштування місцевих щотижневих торгів та великих ярмарків, які відбувалися 4 рази на рік; містечко підлягало бургомістрові, що призначався поміщиком - власником Обертина.
Феодально-кріпосницькі порядки збереглися в Обертині і після загарбання його австрійськими феодалами. Тепер гнобили трудящих не тільки польська шляхта, а й австрійські власті. Власником містечка залишався шляхтич Скарден.
1786 року в Обертині налічувалося 407 будинків з населенням 2363 чоловіка. Переважна більшість жителів займалася сільським господарством. Земельні угіддя громади поділялися на 4 ниви, з яких перші дві засівалися протягом шести років, решта залишалася на толоки.
Переважною більшістю земель володіли два шляхтичі і священик. Вони мали землі у 6-7 разів більше, ніж усі селяни. їм же належало понад 450 моргів пасовиськ, а на кожний селянський двір у середньому припадало менше 0,3 морга.
Реформа 1848 року не поліпшила становища трудящих Обертина. Селяни втратили багато землі. Поміщики, крім кращих орних земель, захопили всі ліси, більшість пасовиськ і сіножатей. Отже, земельна реформа 1848 року не ліквідувала, а загострила земельний голод в Обертині. Переважна більшість селян змушена була найматися або жебракувати. Посилилася диференціація селянства. Зростала сільська буржуазія - куркульство.
В кінці XIX - на початку XX ст. в Обертині виникли дрібні кустарні підприємства, зокрема, по переробці технічних сільськогосподарських культур. Це було результатом того, що поміщицькі й куркульські господарства спеціалізувалися на вирощуванні цукрових буряків і соняшника. Водночас у містечку розвивалася торгівля худобою й зерном.
Перша світова війна призвела до злиднів, голоду і поневірянь багатьох жителів містечка, що опинилося на лінії фронту:)Під час боїв в Обертині було знищено багато будівель, пограбовано селянські господарства. Серед місцевого населення лишилося чимало покалічених, багато загинуло.
Після перемоги Великого Жовтня в Росії трудящі Обертина сподівалися і на своє визволення від соціального й національного гноблення. Протягом 1917 - 1918 рр. в повіті розгорнувся аграрний рух. У ньому взяли активну участь і мешканці Обертина. Селяни вимагали ліквідувати поміщицьке землеволодіння, передати землю тим, хто її обробляв. Проте цей рух у 1919 році був жорстоко придушений. Обертин потрапив під владу панської Польщі. Як і раніше, переважна більшість землі залишалася в руках поміщиків, куркулів та лихварів. Окремі з них мали від 70 до 350 моргів землі. А тим часом більшість селян залишалася безземельною або малоземельною, наймитувала або займалася дрібним кустарним промислом. Багатіям належали підприємства для виробництва газованої води, виготовлення сіток та паровий млин. Польські власті не дбали й про медичне обслуговування населення. Лише після настійних вимог мешканців Обертина з 1923 року тут почали працювати два лікарі і одна акушерка. Один лікар обслуговував населення 18 сіл.
На низькому рівні залишалася тут і освіта. Для здійснення політики асиміляції українського населення польське і австрійське панство відповідно пристосовувало і освіту. Парафіяльну школу відкрили в містечку лише в 1847 році, та й то з ініціативи самих народних мас. 1874 року тут згадується чотирикласна школа, в якій найбільше годин відводили вивченню польської мови, але звели нанівець викладання інших предметів, в т. ч. українську мову. Не кращим було становище з освітою і в 20-х роках XX ст. Власті відкрили в Обертині 5-класну змішану школу з польською мовою
Обертин
Сторінка 2 з 6
Калиновського. Пізніше зруйнували панський двір, розібрали біля панської обори і току плоти, спустошили комору тощо. Щоб гарантувати себе від можливих погромів, поміщик вдавався не лише до військової сили, а й до релігії. Він вимагав від селян заприсягтися в церкві, що вони не чіпатимуть його майна. Коли ж селяни відмовилися дати присягу, Калиновський звернувся до суду, який визнав, що «хлопи збунтувалися» і «зробили велику шкоду». На втихомирення селян Обертина король спорядив військо, яке жорстоко розправилося з повстанцями. В 90-х роках XVIII ст. тут починають розвиватися ремесло й торгівля. Поновлюється право на влаштування місцевих щотижневих торгів та великих ярмарків, які відбувалися 4 рази на рік; містечко підлягало бургомістрові, що призначався поміщиком - власником Обертина.
Феодально-кріпосницькі порядки збереглися в Обертині і після загарбання його австрійськими феодалами. Тепер гнобили трудящих не тільки польська шляхта, а й австрійські власті. Власником містечка залишався шляхтич Скарден.
1786 року в Обертині налічувалося 407 будинків з населенням 2363 чоловіка. Переважна більшість жителів займалася сільським господарством. Земельні угіддя громади поділялися на 4 ниви, з яких перші дві засівалися протягом шести років, решта залишалася на толоки.
Переважною більшістю земель володіли два шляхтичі і священик. Вони мали землі у 6-7 разів більше, ніж усі селяни. їм же належало понад 450 моргів пасовиськ, а на кожний селянський двір у середньому припадало менше 0,3 морга.
Реформа 1848 року не поліпшила становища трудящих Обертина. Селяни втратили багато землі. Поміщики, крім кращих орних земель, захопили всі ліси, більшість пасовиськ і сіножатей. Отже, земельна реформа 1848 року не ліквідувала, а загострила земельний голод в Обертині. Переважна більшість селян змушена була найматися або жебракувати. Посилилася диференціація селянства. Зростала сільська буржуазія - куркульство.
В кінці XIX - на початку XX ст. в Обертині виникли дрібні кустарні підприємства, зокрема, по переробці технічних сільськогосподарських культур. Це було результатом того, що поміщицькі й куркульські господарства спеціалізувалися на вирощуванні цукрових буряків і соняшника. Водночас у містечку розвивалася торгівля худобою й зерном.
Перша світова війна призвела до злиднів, голоду і поневірянь багатьох жителів містечка, що опинилося на лінії фронту:)Під час боїв в Обертині було знищено багато будівель, пограбовано селянські господарства. Серед місцевого населення лишилося чимало покалічених, багато загинуло.
Після перемоги Великого Жовтня в Росії трудящі Обертина сподівалися і на своє визволення від соціального й національного гноблення. Протягом 1917 - 1918 рр. в повіті розгорнувся аграрний рух. У ньому взяли активну участь і мешканці Обертина. Селяни вимагали ліквідувати поміщицьке землеволодіння, передати землю тим, хто її обробляв. Проте цей рух у 1919 році був жорстоко придушений. Обертин потрапив під владу панської Польщі. Як і раніше, переважна більшість землі залишалася в руках поміщиків, куркулів та лихварів. Окремі з них мали від 70 до 350 моргів землі. А тим часом більшість селян залишалася безземельною або малоземельною, наймитувала або займалася дрібним кустарним промислом. Багатіям належали підприємства для виробництва газованої води, виготовлення сіток та паровий млин. Польські власті не дбали й про медичне обслуговування населення. Лише після настійних вимог мешканців Обертина з 1923 року тут почали працювати два лікарі і одна акушерка. Один лікар обслуговував населення 18 сіл.
На низькому рівні залишалася тут і освіта. Для здійснення політики асиміляції українського населення польське і австрійське панство відповідно пристосовувало і освіту. Парафіяльну школу відкрили в містечку лише в 1847 році, та й то з ініціативи самих народних мас. 1874 року тут згадується чотирикласна школа, в якій найбільше годин відводили вивченню польської мови, але звели нанівець викладання інших предметів, в т. ч. українську мову. Не кращим було становище з освітою і в 20-х роках XX ст. Власті відкрили в Обертині 5-класну змішану школу з польською мовою