Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Пуків

Сторінка 3 з 5
революційні листівки, а в Чесниках підняли червоний прапор на дзвіниці. Восени того ж року відбулися вибори до польського сейму. Більшість селян, незважаючи на терор і залякування, бойкотувала вибори. В голосуванні взяла участь лише 1/5 виборців.
Осінь 1939 року стала поворотним пунктом у житті селян Пукова. 20 вересня вони хлібом-сіллю зустрічали воїнів Червоної Армії. Від селян їх урочисто вітав
бідняк Ю. С. Яремко, який сказав: «Дорогі брати, ви принесли нам те, про що мріяли цілі покоління західних українців кілька століть. Сьогодні ми щасливі, що на собі відчуваємо здійснення тих мрій. Велике спасибі вам, шановні».
На перших зборах селяни обрали місцевий орган влади - тимчасовий революційний комітет, до його складу увійшли М. О. Горбусь, Ф. І. Киценко, С. Ф. Мельник, В. І. Сліпенький, І. С. Тичківський. Першим кроком
діяльності комітету був розподіл між незаможними селянами церковної і попівської землі.
В селі почали працювати гуртки, де селяни вивчали Радянську Конституцію. В день виборів 22 жовтня всі виборці одностайно віддали свої голоси за селянку-біднячку села Черчого Г. Г. Гоголь як депутата до Народних Зборів Західної України.
В лютому 1940 року селяни обрали сільську Раду. Її головою став Ф. І. Киценко. Місцеві органи спрямували свою діяльність на поліпшення матеріально-побутового й культурного життя селян.
У Пукові виникла ініціативна група підготовки до створення колгоспу.
Велике враження на представника села Г. І. Жураківську справила Всесоюзна сільськогосподарська виставка у Москві в 1940 році. Повернувшись додому, вона розповіла односельчанам про досягнення Радянського Союзу в розвитку сільського господарства, про перевагу колективного господарства над одноосібним. Навесні 1941 року в Пукові почав своє життя колгосп «Червоний колос». Головою правління артілі обрали П. М. Югана. Економічні можливості малого колгоспу були обмежені, адже бідняки й середняки могли усуспільнити примітивну сільськогосподарську техніку. На допомогу прийшла держава. На полях уперше з'явилися трактори та інші сільськогосподарські машини з державних МТС. Колективна праця руйнувала віковічні пережитки, зокрема, погляд на місце і роль у суспільному житті жінки. За почином Паші Ангеліної дівчата сіли за кермо трактора.
Мирне нове життя порушили гітлерівські загарбники. 5-го липня 1941 року вони захопили Пуків. З допомогою націоналістів гітлерівці по-звірячому закатували пуківських активістів - секретаря сільської Ради С. М. Яремка, учасницю Всесоюзної сільськогосподарської виставки Г. І. Журавінську та інших, вигнали до Німеччини на каторжні роботи 118 жителів села, спалили 12 будинків.
Та селяни не мирилися з фашистським поневоленням і чинили опір.
Близько 100 чоловік з Пукова билися з ворогом на фронтах Великої Вітчизняної війни. За мужність і відвагу в боях 56 чоловік нагороджено орденами й медалями Союзу РСР.
22 липня 1944 року частини Червоної Армії визволили з фашистської неволі Пуків. У селі було відновлено Радянську владу.
До кінця 1948 року понад 500 селян виявили бажання йти шляхом колективного господарювання. Було створено два колгоспи, які у 1951 році об'єдналися в один - «Червоний колос». З 1964 року артілі присвоєно ім'я Петра Шеремети. У 1951 році вона об'єднувала 1276 селян, майже всіх жителів села, мала 1084 га землі, ут. ч. 118 га пасовиськ, 53 га лук і 108 га лісу. В перші роки колгосп ще переживав труднощі. Та за допомогою держави колгоспники незабаром добилися зміцнення господарства. Провідну роль у цьому відіграла партійна організація, створена в Пукові на початку 1950 року (секретар В. В. Соколик). Цього ж року було засновано в селі 2 комсомольські організації, які об'єднували близько 60 чоловік.
Зміцнюючи колгосп і утверджуючи нові принципи життя, мешканці села змушені були вести боротьбу з бандерівськими бандами, ліквідацію яких закінчили за допомогою органів державної безпеки в 1948 році.
Підносячи своє господарство, колгоспники насамперед подбали про його технічне оснащення, впровадження досягнень агрономії, підготовку кадрів


Сучасна карта - Пуків