Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Ділятин

Сторінка 2 з 7
угідь. Земля в Ділятині була малородючою, тому населення переважно існувало коштом відгодівлі великої рогатої худоби, овець ловлі риби, сплаву деревини по річці Пруту.
В другій половині XIX ст. у Ділятині триває розвиток солеваріння. Лише 1868 року видобули понад 78 тис. цнт кухонної солі. Було застосовано деяку механізацію виробництва: 1870 року в солеварні працювала парова машина потужністю 6 кінських сил, у шахтах встановили два насоси, які мали викачувати по 155 цнт солі щодоби. 63 робітники трудилися тут по 12 годин щоденно.
З наявністю покладів солі та сприятливих кліматичних умов було пов'язано виникнення деяких лікувальних закладів у Ділятині. В потічку Солонці здавна хворі на ревматизм приймали ванни. Для цього над потоком побудували спеціальні приміщення. Працював тут також інгаляторій. Хворих і відпочиваючих із заможних верств населення обслуговували два лікарі. Вони користувалися аптекою, двома ресторанами.
Експлуататори тримали селян у безпросвітній темряві. В Ділятині серед місцевого населення майже ніхто не знав грамоти. В 1880 році тут існувала лише однокласна державна школа. 1894 року відкрили двокласну школу, яку через п'ять років перетворили на чотирикласну. Переважна більшість дітей шкільного віку через нестачу одягу й продуктів харчування лишалася поза школою. Вони змушені були найматися в куркульські й поміщицькі господарства, де за мізерну плату випасали худобу або використовувалися на інших роботах. В кінці XIX ст. були відсутні
в Ділятині культурно-освітні заклади. Установи, що існували тоді в містечку, відстоювали інтереси експлуататорів. 1895 року тут діяли повітовий суд, католицька й уніатська парафії, нотаріальна контора та інші.
На початку XX ст. розширили місцеву солеварню, де видобували сіль уже 86 постійних робітників. На паровому тартаку, який належав капіталістові Кляйну, було зайнято 200 робітників. Крім експлуатації природних багатств Ділятина, австро-угорський уряд нарощував свої прибутки завдяки систематичному збільшенню податків. У 1905 році селяни Ділятина сплачували 1405 крон поземельного і 205 крон інших податків.
Під час першої світової війни у Ділятині знаходились російські війська, які вперше увійшли у селище 19 жовтня 1914 року. Потім Ділятин кілька разів був ареною запеклих боїв. Перебуваючи в Ділятині на початку 1917 року, революційно настроєні російські солдати розповідали селянам про Лютневу революцію, закликали їх до боротьби за повалення влади цісаря.
В період панування буржуазно-поміщицької Польщі Ділятин входив до складу Надвірнянського повіту. Тут було кілька невеликих приватних лісопильних заводів і млин. Нестерпні умови праці, низька заробітна плата спонукали трудящих до боротьби за свої права.
Особливою активністю відзначалися робітники лісопильного заводу. 21 жовтня 1921 року вони провели страйк, вимагаючи восьмигодинного робочого дня. 10-13 липня 1922 року понад 340 робітників зажадали підвищити заробітну плату на 70 проц.5, а в липні 1923 року 200 робітників заводу страйкували 16 днів, теж наполягаючи підвищити заробітну плату.
Проявом зростання революційної свідомості трудящих Ділятина було створення у 20-х роках осередку КПЗУ. Виникли також організації - профспілкова, «Сельроб-єдність». 9 вересня 1928 року місцевий комітет останньої провів віче, яке розігнала поліція. Очолював комітет член КПЗУ О. М. Колодій.
На захист прав ділятинських робітників виступила комуністична фракція польського сейму. Депутати фракції звернулися 2 березня 1926 року до міністра праці з інтерпеляцією щодо запровадження підприємцями в Надвірнянському повіті 12 і 16-годинного робочого дня. Вони наголошували на тому, що грабіжницьке господарювання польської буржуазії зводиться не лише до винищення природних багатств, і найперше - лісів, але й супроводжується звірячою експлуатацією трудового населення. Комуністи вимагали негайного припинення зловживань власників лісопильних заводів у Ділятині, які примушували робітників працювати по 12 годин на добу. Масове порушення підприємцями встановленого законом восьмигодинного робочого дня визнавали в своїх актах обстежень навіть державні інспекції праці.
Значно погіршало становище робітників у роки першої світової економічної кризи, яка призвела до масового безробіття. В 1930-1932 рр. лісопильні


Сучасна карта - Ділятин